Букшований Йосип Іванович

БУКШО́ВАНИЙ Йосип Іванович (псевд. — О. Іванович; 01. 06. 1890, с. Жаб’є, нині смт Верховина Івано-Фр. обл. — 08. 12. 1937, Соловки) — журналіст, видавець, громадсько-політичний діяч. Закін. Коломий. гімназію (1908), Львів. політехніку (1914). Під час 1-ї світової війни служив поручником в австро-угор. армії. Від вересня 1914 — в полку, згодом — командир сотні у Легіоні УСС. 1918 — командант Легіону УСС. Учасник бою за Львів з УГА. Від грудня 1918 — командир бойової групи «Схід», у серед. 1919 — 1-ї бригади УСС, яка, з’єднавшись з петлюрів. армією, наступала на Київ, витісняючи звідти червоних. Бригада Б. брала участь у «Чортківській офензиві», Б. було поранено. Згодом із загонами Н. Махна бригада відбивала наступ денікін. дивізій побл. Умані. У жовтні 1919 бригада приєдналася до більшов. армії. Сам Б. залишився на окупов. поляками території, зійшовся з боротьбистами-підпільниками й вів серед стрільців антипольс. агітацію. На поч. 1920 Б. у складі УГА. Перейшов на бік більшовиків, брав участь у боях із поляками. У квітні 1920 як делегат від галиц. організації вирушив до Києва на конф., але дорогою був заарешт. чекістами й відправл. спочатку в одес. в’язницю, згодом через Харків до Москви у розпорядження Галиц. бюро при ЦК РКП(б). Звільн. 17 серпня 1920. Вступив до РКП(б) і працював у Галиц. бюро до його розпуску в листопаді 1920. Згодом очолив видавн. відділ Червоного Інтернаціоналу профспілок. На поч. вересня 1922 Б. за завданням партії виїхав за кордон. Працював у ред. г. «Наша правда» — органі КП Сх. Галичини. 1922–26 в Харкові входив до складу Закордон. бюро допомоги КП Сх. Галичини (від 1923 — КПЗУ). Проводив нелегал. комуніст. роботу у Польщі, Австрії, Німеччині. У квітні 1926 виїхав до Буковини для створення нелегал. комуніст. організацій. Після тримісяч. перебування на окупов. румунами землі змушений тікати від переслідувань за Дністер. У Галичині працював у газетах «Світло», «Наше слово», друкувався в журналах «Поступ», «Розбудова нації», «Сурма» та ін. Під час виборчої кампанії до сейму 1928 вів пропагандист. роботу на тер. Коломий. округу, зокрема в Косові та Заболотові. За участь у КПЗУ і «шпигунство на користь СРСР» шість разів сидів у польс. в’язницях. Улітку 1932 переїхав до Берліна, де працював над випуском г. «Наша правда», від 1933 — її ред. у Харкові. У травні 1933 заарешт. за участь у контрреволюц. організації, у квітні 1934 засудж. до 10 р. таборів. Перебував на Соловках. У грудні 1937 засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1959.

Завантажити статтю