Болгари

БОЛГА́РИ — нація, основне населе­н­ня Болгарії. Мешкають також у прикордон­них з Болгарією р-нах Румунії, Греції, Сербії і Чорногорії, Туреч­чини, країнах СНД, в Угорщині, Чехії, Словач­чині, Пн. і Пд. Америці та Австралії. Поява пере­селенців із Болгарії на поч. 19 ст. на пд.-зх. теренах України зумовлена геополіт. процесами, що тривали впродовж усього 18 ст. на Балканах. Вирішальну роль ві­ді­гравали дві імперії — Османська та Російська, що прагнули закріпитися на Балкан. п-ові. Захоплені Росією землі запороз. козаків та від­во­йовані з їхньою допомогою у Крим. ханства і Осман. імперії тер. Пн. Причорноморʼя не­вдовзі частково були пере­дані болгар. пере­селенцям з метою остаточ. колонізації Пд. України. Міграція Б., що роз­почалася ще у 18 ст., тривала майже все 19 ст. Перші Б.–втікачі від турец. поневоле­н­ня оселилися в Україні 1773 на р. Синюха й заснували згодом с. Вільшанка (нині смт Кіровогр. обл.). 1790 чималий болгар. від­діл уві­йшов до складу Бузького козачого війська (роз­формов. 1817) і був роз­селений на Херсонщині в околицях Бобринця та Вознесенська. 1818 цар. уряд виділив ново­прибулим землі й на тер. Бес­сарабії, де в серед. 19 ст. налічувалося вже бл. 100 болгар. поселень, зокрема м. Бол­град (нині Одес. обл.). Заг. кількість болгар. пере­селенців 1819 в Україні становила бл. 24 тис. осіб. Остан­нє масове пере­селе­н­ня Б. на Пд. України від­булося 1830–34. У 1844 Б. проживало 75 400 осіб (3,3 % насел. Таврій., Херсон. і Бес­сараб. губ.). Перші пере­селенці в Україну дбали про збереже­н­ня духовності та роз­виток освіти: зокрема у м. Бол­град було збудовано кафедрал. храм Спасу Господнього (освячений 1838), де службу правили церковнословʼянською та болгар. мовами, 1858 від­крито Бол­град. центр. училище (г-зію) з друкарнею, яка видавала книги та навч. посібники болгар. мовою (62 назви, 19 із них написав засн. гімназії С. Радулов), журнали «Духовен прочит», «Общ труд» (із фольклор. матеріалами та ін­струкцією про їх збира­н­ня, літ.-худож. роз­ділом), г. «Пътник», «Български глас» тощо. Проте в 60-х рр. 19 ст. значна тер. Бес­сарабії ві­ді­йшла до Румунії, яка скасувала привілеї, на­дані рос. урядом, і Б. роз­почали мігрувати в р-ни Приазовʼя (тоді пере­селилося більш як 30 тис. осіб). Болгар. колонізація укр. степів су­проводжувалася появою в Україні нових видів с.-г. культур. впровадже­н­ням нових методів аграр. виробництва. У 2-й пол. 19 ст. існувало 50 болгар. поч. шкіл (навч. 2,5 тис. учнів), а також діяли болгар. гімназія в Бол­граді, болгар. вчител. семінарія у Преславі (від 1875; нині село Пример. р-ну Запоріз. обл.) й училище в Комраді (нині місто Молдови).

На поч. 20 ст. на тер. сучас. України налічувалося понад 100 колоній Б. — ві­домих своєю майстерністю городників і садівників. У перші десятилі­т­тя 20 ст. набуває роз­витку болгар. писемність в ін. осередках прожива­н­ня Б. в Україні. Так, в Одесі протягом трьох місяців 1907 видавався щотижневик «Българска мисъл», 1910 в Ногайську (нині Приморськ Запоріз. обл.) ви­йшла зб. «Песните на бердянските българи (събрал и наредил Ат. Вас. Върбански)», яка містила 556 автентич. нар. та автор. творів. 1926 чисельність Б. у межах сучас. України досягала 198 тис. (0,5 % всього насел.), з них понад 100 тис. осіб — у Пд. Бес­сарабії. У рад. часи Б., як і більшість нац. меншин в Україні, від­чули на собі всі пере­пади більшов. етнополітики. Спочатку, в період т. зв. «коренізацїї» (20-і — поч. 30-х рр.), спо­стерігалося деяке по­жвавле­н­ня нац.-культур. та адм. будівництва. У місцях компакт. прожива­н­ня було створено болгар. сільс. ради та нац. р-ни, у райцентрах за­проваджено нац. судові органи влади, які вели судочинство болгар. мовою. 1925 на Мелітопольщині створ. Романівський (1926 перейм. на Коларівський, 1939 ліквідов.) і Цареводарський (1927 перейм. на Ботєвський, 1930 при­єдн. до Коларів. р-ну), 1926 на Одещині — Великобуялицький (згодом Благоєвський, ліквідов. 1939), а 1927 у Першотравн. окрузі — Вільшанський болгарські нац. р-ни. У 20–30-х рр. виходила болгар. мовою преса: центр. болгар. г. «Сърп и чук» (1926 перейм. на «Сьветско село», 1931–37 — «Колективист»); г. «Колективно поле», «Комунар», «Колхозен труд», ж. «Бъди готов!», «Агротехник». У серед. 20-х рр. діяло 43 болгар. школи, в яких навч. більш як 4 тис. дітей. У подальшому ця кількість зросла майже вдвічі (1929–61 болгар. школа на 8 тис. учнів). Діяли пед. технікум, пед. курси, готувалися кадри для болгар. шкіл, а в Преслав. аграрно-пед. школі — спеціалісти для с. господарства. За офіц. даними, 1931 у звʼязку з пере­ходом на обовʼязкове поч. на­вча­н­ня в Україні рідною мовою на­вчалося 84,9 % Б. Досить активною була й культ.-осв. робота. Болгар. мовою видавали художню, су­спільно-політ., наук.-популярну та навч. літературу. Серед найважливіших під­ручників — Дринов Д. «Граматика. Ч. 1. Морфология. Ч. 2. Синтаксис» (X.; К., 1933; 1934), Кандєва Р. «Български език» (X., 1932), Кандєва Р., Дринов Д. «Про­грама по език и литература за българските училища» (X.; К., 1932). Друкувалися твори місц. авторів (Н. Фуклєва, М. Хаджійського, Д. Маркова, О. Кеткова, І. Мавроді, І. Гедікова, Г. Журжера, О. Власова). У Харкові при Спілці пролетар. письмен­ників України, а потім і в Москві при Спілці пролетар, письмен­ників СРСР утвор. болгар. секцію (1931), налагоджено видав. справу. Роз­вивалося також театр. мистецтво (діяли Болгарський пере­сувний робітничо-селянський театр та Болгарський театр ім. Г. Димитрова). Від серед. 30-х рр. тоталітар. режим роз­почав нову нац. політику — «інтернаціоналізацію», — коли пере­слідувань за­знала насамперед нац. інтелігенція. В Україні тоді під­дано ре­пресіям майже всю еліту болгар. інтелігенції. Від­так Б. в Україні надовго втратили можливість духов. самовід­творе­н­ня й роз­витку, по­ступово, як і більшість ін. меншин, русифікувавшись. Крім того, 1939 ліквідовано болгар. від­діл. при Одес. пед. ін­ституті та всі нац. школи. 1940 «Нову Болгарію», як називали заселену Б. частину Бес­сарабії, поділено між Молдовою та Україною, й майже 100 тис. Б. стали громадянами Молд. PCP. За пере­писом 1939, на тер. сучас. України мешкало бл. 250 тис. Б., або понад 80 % усіх Б. в СРСР і більше 3 % всіх Б. у світі.

Під час 2-ї світової війни Б. за­знали депортацій, у червні 1944 з Криму їх було виселено понад 12 тис. осіб, багато також вивезено з пд. обл. України у сх. регіони СРСР (нині Б. частково повертаються з депортації, на 1-у пол. 90-х рр. репатріантів прибуло, за даними Держ. комітету у справах національностей та міграції України, бл. 1,5 тис. осіб). У повоєн­ні роки чисельність Б. в Україні становила: в 1959 — 219 тис., 1970 — 234 тис., 1979 — 238 тис. осіб (в середньому — 0,4–0,5 % від заг. кількості насел. України). 1987 ви­йшла по­станова ЦК КП УРСР про від­кри­т­тя в школах і ВНЗах факультетів з ви­вче­н­ня нац. мов та ви­да­н­ня нац. літ-ри, зокрема болгар. 1988 в окремих школах Одес. обл. роз­почато поч. на­вча­н­ня молд., гагауз. і болгар. мовами. Нині Б. мешкають в Одес. (165,8 тис., 70,9 % від заг. кількості Б. в Україні), Запоріз. (34,6 тис., 14,8 %), Донец. (7,2 тис., 3,1 %), Микол. (7,1 тис., 3,0 %), Кіровогр. (3,1 тис., 1,3 %), Дні­проп. (2,7 тис., 1,2 %), Луган. (2,6 тис., 1,1 %) обл. В Україні болгар. мову вважають рідною 69,5 % Б. На 1000 Б. вищу освіту мають 66, середню спец. — 146. Так, в Одес. обл. у 33-х заг.-осв. школах болгар. мову як шкіл. дисципліну ви­вчають 7746 учнів, у 25 школах діють факультат. групи, де рідну мову ви­вчають 1589 дітей. 1993 у Бол­граді від­крито болгар.-укр. гімназію (150 учнів). У Запоріз. обл. на базі 16-ти шкіл діють 47 факультет. груп ви­вче­н­ня болгар. мови й історії, у Микол. обл. — 2. Пед. кадри для болгар. шкіл в Україні готують Ізмаїл. пед. ін­ститут (Одес. обл.), Бердян. пед. університет та Львів. університет; Білгород-Дністров. пед. училище (Одес. обл.) готує вчителів поч. класів і вихователів до­шкіл. закладів; факультативно ви­вчають болгар. мову та літературу в Одес. університеті. Крім того, в Болгарії навч. 212 студентів-Б. з України, з них 49 — на ф-тах болгар. філології. Гол. спеціаліз. редакція літ-ри мовами нац. меншин України у Києві та видавництво «Маяк» в Одесі випускають болгар. мовою під­ручники, художню й дит. літературу. В Одесі виходить болгар. тижневик «Роден край» (додаток до г. «Голос України»), Культурно-мист. життя Б. пред­ставляють 107 самодіял. худож. колективів. 1993 в Одесі створ. Асоціацію болгар. нац.-культур. т-в та організацій України, до складу якої входять Болгар. культ.-осв. товариство (с. Тернівка Березнегуват. р-ну Микол. обл.), Болгар. товариство ім. Кирила і Мефодія (Бол­град; обидва — 1989), Київ. товариство болгар. культури «Родолюбіє», Товариство болгар «Альфатар» (Вільшанка; обидва — 1990), Болгар. культурна спільнота (Одеса, 1991), Товариство болгар. культури (Запоріж­жя, 1991 ),Товариство болгар. культури «Со­дружество» (м. Приморськ Запоріз. обл., 1992) та ін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю