КО́РІНЬ Терентій Савич (27. 10. 1883, с. Блистова, нині Менського р-ну Чернігівської обл. — 29. 07. 1931, м. Саратов, РФ) — борець. Від 1900 — на заробітках у Таврійській губ., від 1903 — у Приамурʼї (Росія). У м. Порт-Артур (нині Люйшунь, Китай) від­крив чайну. Після початку російсько-японської вій­ни ви­їхав до Харбіна (Китай), де при­єд­нав­­ся до цирку братів Нікітіних. 1904 під­вищував майстерність у С.-Пе­тербурзькому атлетичному товаристві та гуртку любителів атлетики. Пере­можець Всесвітнього зʼ­їзду спортс­менів-важ­­ко­атлетів у Парижі 1906. Того ж року в Лондоні став чемпіоном світу з класичної боротьби. Ви­­грав по­єдинок з левом у Чикаґо (США, 1907). У 1908 гастролював Росією. Учасник 5-х Олімпійських ігор (Стокгольм, 1912), 1-ї (Київ, 1913) та 2-ї (Риґа, 1914) Всеросійських Олім­­піад. Під час ви­ступів рухав віз із 30-ма особами, під­німав паровий котел, роз­гинав під­кови, робив «краватку» з заліза тощо. 1912 від­відав батьківщину. Після 1917 мешкав у Саратові, разом із братами гастролював міс­­тами і селами СРСР. У рідному селі його імʼям на­звано вулицю та встановлено меморіальну дошку.