Болехівський-Боян Петро

Визначення і загальна характеристика

БОЛЕХІ́ВСЬКИЙ-БОЯ́Н Петро (справж. — Болехівський; 07. 12. 1910, с. Біла, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. — 30. 01. 1995, м. Глендейл, шт. Каліфорнія, США) — оперний співак (баритон), композитор, громадсько-політичний діяч. Брат І. Болехівського. Член ОУН (1931). Закін. Вищий муз. інститут у Львові (1938). У 1929–30 виступав з укр. наддніпрян. капелою «Дніпро» (кер. О. Тимченко, диригент М. Березенко). Організовував хори, гуртки, оркестри на Чортківщині, поєднуючи цю працю з підпіл. діяльністю в ОУН. 1939 дебютував на сцені Мілан. театру «Ла Скала». За завданням ОУН повернувся на батьківщину, організував чол. хор «Прометей», який 1941–43 виступав на Волині та в Галичині. У травні 1943 заарешт. Гестапо, перебував у нім. тюрмах (Львів. Тернопіль), згодом вивез. до Аушвіца (Німеччина). Від 1946 вдосконалював вокал, майстерність у Мюнхен. консерваторії під керівництвом О. Руснака. 1948–49 — соліст Мюнхен, опери. Від 1948 — в Канаді. Виступав із концертами. 1955 переїхав до США (Глендейл), де відкрив студію навчання співу. Пропагував твори укр. (М. Лисенко, О. Нижанківський, В. Матюк) та зарубіж. композиторів, українські народні пісні. Від 60-х рр. мешкав у Лос-Анджелесі, де вів приватну пед. діяльність. Автор пісень «Даремно пробують Вкраїну закути», «Ми — українські революціонери», «Не час нам плакать і ридать» та ін., найкращі з яких увійшли до кн. «Пісні і спогади бандерівця» (Т. 1995).

Завантажити статтю