БОЛО́ТНІ ҐРУНТИ́ — група ґрунтів, що формуються в процесі заболочува­н­ня суходолу та заро­ста­н­ня водо­ймищ. Болотний тип ґрунто­утворе­н­ня роз­вивається в разі надмірного зволоже­н­ня під впливом специф. вологолюбної рослин­ності. Характерними його ознаками є оглеє­н­ня й торфо-на­громадже­н­ня. Утворе­н­ня Б. ґ. повʼязане з не­стачею кисню, анаеробіо­зисом та уповільненим роз­кладом від­мерлих болот. рослин. Профіль Б. ґ. характеризується наявністю торфових, оторфованих та гле­йових горизонтів. На території України Б. ґ. за­ймають площу 1 млн 470 тис. га. Вони поширені в заплавах і прадавніх долинах рік, улоговинах, старорічищах, блюдцях, на дні балок тощо. Вкриваючи під­порядковані елементи ландшафту, Б. ґ. виконують важливі біо­сферні функції. Внаслідок меліорації та освоє­н­ня вони істотно послаблені або навіть утрачені. В Україні осушено майже 75 % усієї площі Б. ґ., що порушило екол. ситуацію в регіонах їх пошире­н­ня (Поліс­ся, Зх. Лісо­степ та ін.). Ренатуралізація болот, ландшафтів перед­бачає поверне­н­ня втрачених ними біо­сфер. функцій. Б. ґ. поділяють на мінеральні (містять більш як 80 % мінерал. речовин), оторфовані (вміст орган, речовин становить 29–40 %) і торфові, в профілі яких фіксуються суцільні торфові горизонти з вмістом орган. речовин 40–93 %. У мулувато-гле­йових ґрунтах під оторфованою дерниною залягає пронизаний кореневими рештками болот, рослин гумусний, сильно оглеєний важкосу­глинковий горизонт, мулисті частки якого нерідко привнесені з еродованого водозбору. Б. ґ. з потужністю торфового горизонту за 20 см від­носять до роз­ряду торфо-болотних ґрунтів.