БОНА́ЧИЧ Антон Петрович (13(25). 01. 1878, м. Маріуполь, нині Донец. обл. — 26. 01. 1933, Мінськ) — спів­ак (баритон, тенор), педагог. Навч. у Харків. муз. школі (кл. П. Тихонова), у С.-Петербур. консерваторії (1896–1901; кл. співу С. Габеля, кл. фортепіано і композиції М. Солов­йова). Вперше ви­ступав 1900–03 у Харків. опері (антре­приза А. Церетелі), дебютував у гол. партії в опері «Демон» А. Рубінштейна. 1900 і 1904–05 — у Київ. опері, згодом — у театрах Рос. імперії. 1905–21 — соліст Великого театру в Москві. 1906–08 і 1909–11 гастролював в Італії, Німеч­чині, Франції. Від 1908 ви­ступав в оперетах та концертах із влас. су­проводом під гітару. 1921 залишив сцену, працював як педагог і реж. в Омську, Томську, Саратові (РФ), від 1928 — у Білорус консерваторії (Мінськ). Б. — спів­ак яскравого актор. темпераменту, мав сильний голос широкого діапазону з легким верх­нім регі­стром, володів речитативом, фальцетом. Автор оперети «Острів невин­ності» (1909) та кількох романсів.