Боначич Антон Петрович

Визначення і загальна характеристика

БОНА́ЧИЧ Антон Петрович (13(25). 01. 1878, м. Маріуполь, нині Донец. обл. — 26. 01. 1933, Мінськ) — спів­ак (баритон, тенор), педагог. Навч. у Харків. муз. школі (кл. П. Тихонова), у С.-Петербур. консерваторії (1896–1901; кл. співу С. Габеля, кл. фортепіано і композиції М. Солов­йова). Вперше ви­ступав 1900–03 у Харків. опері (антре­приза А. Церетелі), дебютував у гол. партії в опері «Демон» А. Рубінштейна. 1900 і 1904–05 — у Київ. опері, згодом — у театрах Рос. імперії. 1905–21 — соліст Великого театру в Москві. 1906–08 і 1909–11 гастролював в Італії, Німеч­чині, Франції. Від 1908 ви­ступав в оперетах та концертах із влас. су­проводом під гітару. 1921 залишив сцену, працював як педагог і реж. в Омську, Томську, Саратові (РФ), від 1928 — у Білорус консерваторії (Мінськ). Б. — спів­ак яскравого актор. темпераменту, мав сильний голос широкого діапазону з легким верх­нім регі­стром, володів речитативом, фальцетом. Автор оперети «Острів невин­ності» (1909) та кількох романсів.

Партії: Герман («Пікова дама» П. Чайковського), Голіцин («Хованщина» М. Мусоргського), Дон Жуан («Камін­ний гість» О. Даргомижського), Вілем («Лісовий цар» В. Сука), Володимир («Дубровський» Е. Направника), Звіздар, Садко, Гришка Кутерма («Золотий пів­ник», «Садко», «Сказа­н­ня про град Кітеж» М. Римського-Корсакова), Нерон (однойм. опера А. Рубінштейна), Альбер, Паоло («Скупий лицар», «Франческа да Ріміні» С. Рахманінова; перше викона­н­ня), Ромео («Ромео і Джульет­та» Ш. Ґуно), Фра-Дияволо (однойм. опера Ф. Обера), Танґейзер (однойм. опера Р. Ваґнера), Таміно («Чарівна флейта» В.-А. Моцарта).

Літ.: Геника Р. «Лакме» на сцене Харьковской оперы // РМГ. 1901. № 41; Дрейзин Ю. Об А. П. Боначиче // Лит-ра і мастацтво. 1933. № 17.

І. М. Лисенко, О. П. Кушнірук

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю