Кормовиробництво

КОРМОВИРОБНИ́ЦТВО – виробництво кормів на орних землях і природних кормових угіддях для забезпечення потреб тваринництва. Співвідношення кількості рослин. маси, яку використовують як корм для тварин, і поголів’я тварин взаєморегульоване в природ. біогеоценозі. У процесі багаторіч. еволюції тварини перебували в постій. залежності від рослин. ресурсів, які забезпечували їх кормами (зелена маса, сіно, силос, насіння і плоди, корені, бульби тощо) та киснем. Рослини, які застосовують для виробництва кормів, годівлі й лікування тварин, становлять бл. 80 % рослин. покриву. Вироб-во і заготівля кормів передбачають інтродукцію корм. культур, виведення нових сортів, їхнє розмноження, вивчення взаємодії ґрунту, рослин і тварин, усіх чинників, пов’язаних з випасанням, консервуванням, зберіганням та згодовуванням кормів. За обсягами виробництва корми (зелені, грубі, соковиті, концентровані) і корм. добавки, як правило, значно перевищують ін. продукцію с. господарства. В розвинених країнах корми і корм. зерно є гол. продукцією землеробства, а К. – провід. галуззю, оскільки тваринництво ефективне лише в умовах повного забезпечення його кормами, відповід. концентрації поголів’я тварин на обмеженій території природ. корм. угідь, сіножатей і пасовищ, посівів корм., зернофураж., зернобобових та олій. (для одержання шротів) культур. К. як наук. дисципліна розробляє теор. основи й практ. заходи з вирощування корм. культур, створення культур. пасовищ і їхнього рац. використання, покращення природ. корм. угідь, ресурсоощадні технології заготівлі кормів.

Сучасне польове К. спрямоване на вирощування сіяних одно- й багаторіч. трав, силос., зернобобових, зернофураж. культур, бульбо- і коренеплодів, корм. баштан., нових (малопоширених) корм. культур. Тісно пов’язане з рослинництвом. У низці країн забезпечує до 80–90 % усіх видів кормів і корм. білка. Лучне К. передбачає заходи з покращення природ. корм. угідь, створення сінокосів і пасовищ. Пасовищне утримання тварин первинне, воно найповніше відповідає їхнім фізіол. потребам, а пасовищ. корм належить до найдешевших і містить необхідну кількість білків, вуглеводів, вітамінів та мінерал. речовин. Створення пасовищ та вирощування на них кормів – надій. спосіб підвищення продуктивності землі, довголіт. використання травостою, збереження й розмноження рослин. і тварин. світів. Корми пасовищ становлять 5 % у структурі кормів. Виділяють декілька етапів у становленні К. Для першого – первин. кормодобування – характерне екстенсивне використання природ. корм. угідь, коли дику й одомашнену худобу протягом року випасали на луках і ліс. галявинах, згодом почали заготовляти на зиму грубі корми, переважно сіно. Таку форму кормодобування практикують і нині, зокрема на гір. пасовищах. Другий етап характеризувався пасовищно-сінокіс. використанням травостоїв, коли худобу також утримували на природ. корм. угіддях, а на зиму заготовляли невеликі запаси сіна, стебел, гіллячкового корму тощо. На масивах пасовищ почали виділяти сіножаті, зроблено перші спроби польового травосіяння, розмежовано сінокісне і пасовищне використання луків. Третій етап пов’язаний із розвитком товар. тваринництва. Започатковано польове травосіяння, вирощування зернофураж. культур. Зросла роль польового К., а також застосування якіс. грубих, соковитих і концентрованих кормів. Відбувся перехід до рац. використання корм. угідь. На сучас. (четвертому) етапі перевагу надають інтенсив. К., що ґрунтується на досягненнях генетики, селекції й біотехнології, сучас. техніці, ресурсоощад. технологіях. Значну увагу нині приділяють формуванню високопродуктив. травостоїв, застосуванню високоенергет. та високопротеїн. кормів, розвитку комбікорм. індустрії, пасовищ., пасовищно-стійлового й стійлового утримання тварин. Розвивається торгівля корм. зерном, високобілк. інгредієнтами на внутр. і світ. ринках. У годівлі високопродуктив. тварин зросла частка концентрованих кормів і шротів сої (містять 44–48 % протеїну). Вироб-во комбікормів у розвинених країнах стало одним із чинників ефектив. використання корм. зерна, високобілк. інгредієнтів і підвищення продуктивності тваринництва й птахівництва. У корм. балансі України зернофураж займає бл. 35 % заг. поживності кормів. Найраціональнішим способом його використання є перероблення на збаланс. комбікорми, які забезпечують підвищення продуктивності тварин на 20–25 % при одночас. скороченні витрат кормів на одиницю продукції на 10–15 %.

В Україні діють 533 комбікорм. заводи заг. потуж. 21,6 млн т. Значну кількість корм. зерна в годівлі тварин ще використовують у вигляді дерті, що зумовлює значні витрати кормів. Серед причин зниження виробництва комбікормів в останні роки – низький рівень забезпечення комбікорм. промисловості корм. зерном (кукурудза, ячмінь) і високобілк. інгредієнтами. Так, потреба у високобілк. компонентах забезпечена лише на 25–30 %, зокрема в шротах олій. культур – лише бл. 25 %. Для підвищення рівня забезпеченості комбікорм. промисловості білк. інгредієнтами у структурі комбікормів необхідно довести кількість зернобобових до 10–12 %, шротів олій. культур – до 15 %, зерна ячменю – до 30 %, кукурудзи – до 21 %, пшениці – до 20 % тощо.

В Україні провід. наук. центром з проблем К. є Інститут кормів та с. господарства Поділля НААНУ (Вінниця). При Нац. університеті біоресурсів і природокористування України (Київ), Уман. університеті садівництва, Дніпроп. аграр. університеті та ін. ВНЗах діють каф. К.

Літ.: Биленко П. Я., Жаринов В. И., Шевченко В. П. Полевое кормопроизводство. К., 1985; Бабич А. О., Макаренко П. С., Михайлов К. С. Створення кормових угідь на схилових землях. К., 1991; Зінченко О. І. Кормовиробництво. К., 1994; Бабич А. О. Кормові і білкові ресурси світу. К., 1995; Макаренко П. С. Лучне кормовиробництво і насінництво трав. В., 2005; Виробництво, зберігання і використання кормів. В., 2005; Кормопроизводство: проблемы и пути решения. Москва, 2007.

А. О. Бабич, А. А. Побережна

Рекомендована література

Биленко П. Я., Жаринов В. И., Шевченко В. П. Полевое кормопроизводство. К., 1985;
Бабич А. О., Макаренко П. С., Михайлов К. С. Створення кормових угідь на схилових землях. К., 1991;
Зінченко О. І. Кормовиробництво. К., 1994;
Бабич А. О. Кормові і білкові ресурси світу. К., 1995;
Макаренко П. С. Лучне кормовиробництво і насінництво трав. В., 2005;
Виробництво, зберігання і використання кормів. В., 2005;
Кормопроизводство: проблемы и пути решения. Москва, 2007.