Бондарчук Сергій Федорович

Визначення і загальна характеристика

БОНДАРЧУ́К Сергій Федорович (25. 09. 1920, с. Білозерка, нині селище Херсонської обл. — 20. 10. 1994, Москва) — актор і режисер кіно. Народний артист СРСР (1952). Між­народна премія Академії Сімба (Італія, 1982). Державні нагороди СРСР. Навч. у Ростов. театр. училищі (1938–42), закінчив ВДІК (1948; майстерня С. Герасимова і Т. Макарової). Працював у ньому викладачем (1971–94), професором (від 1974). Знімався на Київській кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка: гол. ролі у х/ф «Тарас Шевченко» (1951, реж. І. Савченко; Сталінська премія та премія Між­народного кінофестивалю в м. Карлові-Вари; обидві — 1952), «Іван Франко» (1956, реж. Т. Левчук), «Дядя Ваня» (1970, реж. А. Михалков-Кончаловський), «Вибір мети» (1974, реж. І. Таланкін), роль Монтанел­лі («Овід», 1980, реж. М. Мащенко; Державна премія України імені Тараса Шевченка, 1982); дикторський текст (вірші Т. Шевченка) у худож.-документальній стрічці «Тарас» (1989; реж. В. Сперкач, «Укркінохроніка»). Серед інших ролей: Валько («Молода гвардія» за О. Фадєєвим; 1948, реж. С. Герасимов), гол. роль у фільмі «Кавалер Червоної Зірки» (за однойм. романом С. Бабаєвського; 1950, реж. Ю. Райзман), «Адмірал Ушаков» (1953, реж. М. Ромм), «Незакінчена повість» (реж. Ф. Ермлер), «Отел­ло» (реж. С. Юткевич), лікар Димов («Вітрогонка», реж. С. Самсонов; усі — 1955), рос. партизан Федір (в італ. фільмі «У Римі була ніч», 1960, реж. Р. Рос­сел­ліні), Курчатов («Вибір мети», 1974, реж. І. Таланкін), отець Сергій («Отець Сергій», 1978, реж. Г. Данелія, І. Таланкін). Створив фільми: «Доля людини» (1959, Соколов; Ленінська премія, 1960; головний приз Між­народного кінофестивалю в Москві, 1960), «Війна і мир» (1967, Без­ухов; премія «Оскар», 1968), «Вони воювали за Батьківщину» (1975, Звягінцев; Державна премія РРФСР, 1977), «Степ» (1977, Омелян), «Червоні дзвони» (1982, 2 серії; Державна премія СРСР, 1984), «Мексика у вогні» (головна премія Між­народного кінофестивалю у м. Карлові-Вари, 1982), «Борис Годунов» (1986, Борис Годунов), «Тихий Дон» (1992). Основний мотив акторської творчості — драматичний конфлікт між зовнішньою су­спільною регламентацією і багатством внутрішнього світу людини; як режисер схильний до екранізації епічних історичних сюжетів. 1971–85 — секретар правлі­н­ня СКін СРСР.

Літ.: Шалуновский В. Сергей Бондарчук. Москва, 1977; Туманова П. Талант и трудовое творчество народного артиста СССР С. Бондарчука. Москва, 1961; Ханютин Ю. М. Сергей Бондарчук. Москва, 1962; Слободян В. Р. Кіноактор і сучасність. К., 1987; Высторобец А. И. Сергей Бондарчук. Судьба и фильмы. Москва, 1991.

В. М. Войтенко

Завантажити статтю