Бора Богдан
БО́РА Богдан (справж. — Шкандрій Борис; 11. 04. 1920, с. Павелче, нині Павлівка Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл. — 20. 08. 1997, м. Лідс, Велика Британія) — поет, педагог, журналіст, громадсько-культурний діяч. Закін. Коломий. пед. училище. 1940 видав першу зб. поезій «Поля». 1943 вступив до укр. дивізії «Галичина» (від 1945 — 1-а дивізія УНА), закін. підстаршин. і старшин. школи. У ранзі хорунжого воював до кінця бойових дій. Від червня 1945, коли дивізія здалася в полон британцям в Австрії, перебував у таборі для переміщ. осіб в Ріміні (Італія, 1945–47), від 1947 — на еміграції у Великій Британії. Оселився у м. Лідс, активно працював в укр. середовищі. Один з організаторів укр. шкільництва у Великій Британії, голова Спілки укр. учителів і виховників, чл. Товариства укр. літераторів, довголітній позаштат. співроб. «Української думки», «Визвольного шляху» та ін. діаспор. видань. Автор метод. підручника для шкіл українознавства («Нарис методики викладання української мови», Лондон, 1970), статей на теми виховання й числен. поезій. Дві зб. поезій циклостил. способом видані в полоні. Оспівував героїку багатовік. визв. боротьби українського народу. Поезія Б. вирізняється медитативністю, філософічністю, чіткою публіцистичністю, розмаїттям стилів і ритмічно-строфіч. форм.
Додаткові відомості
- Основні твори
- В дорозі. 1946; У вирію. 1947; Моя доба. 1947 (усі — Ріміні); Твердь і ніжність. Лондон, 1972; Буремні дні. Торонто; Лондон, 1982.
Рекомендована література
- Боковський В. Поезія Богдана Бори // Визв. шлях. 1974. № 3–4;
- Череватенко Л. «Вони пішли з піснями на вустах — ще молоді, веселі, гарячі...» // Дніпро. 1992. № 1;
- Б. Бора: Некролог // Визв. шлях. 1997. № 9;
- Полєк В. Поет віри, ненависті й туги // Галичина. 1997, 16 верес.
Завантажити статтю
Людина 
