Борзяк Петро Григорович
БОРЗЯ́К Петро Григорович (03(16). 09. 1903, с. Пищики Полтав. губ., згодом Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл., нині затоплене водами Кременчуц. водосховища — 15. 08. 2000, Київ) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1955), професор (1959), член-кореспондент НАНУ (1961). Заслужений діяч науки УРСР (1978). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1986). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. ІНО (1929). Відтоді працював в Інституті фізики НАНУ (1961–81 — завідувач відділу). Засн. наук. школи в галузі фіз. електроніки. Відкрив екситон. механізм вбирання світла і фотоемісії сурм’яно-цезійових фотокатодів; одним із перших вивчав ефект пам’яті у напівпровідниках. Дослідж. Б. відіграли значну роль у становленні фотоелектрон. спектроскопії як методу вивчення поглинання світла, збудження електронів, їхнього руху у твердому тілі. Створив новий тип електронно-емісій. індикаторів світла — германійових і кремнійових автофотокатодів. Виявив холодну електронну емісію з диспергов. метал. плівок унаслідок проходження крізь них струму.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Фотоелементи. К.; Х., 1936; Фотоэлектронная эмиссия некоторых полупроводниковых и металлических катодов с уменьшенной работой выхода // Изв. АН СССР. Сер. физ. 1958. Т. 22 (співавтор); Электронные процессы в островковых металлических пленках. К., 1980 (співавтор); Емісійні властивості та провідність острівцевих ланцюжкових наноструктур // УФЖ. 1998. Т. 43, вип. 11 (співавтор).
Завантажити статтю
Людина 
