БОРЗЯ́К Петро Григорович (03(16). 09. 1903, с. Пищики Полтав. губ., згодом Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл., нині затоплене водами Кременчуц. водо­сховища — 15. 08. 2000, Київ) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1955), професор (1959), член-кореспондент НАНУ (1961). Заслужений діяч науки УРСР (1978). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1986). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. ІНО (1929). Від­тоді працював в Ін­ституті фізики НАНУ (1961–81 — завідувач від­ділу). Засн. наук. школи в галузі фіз. електроніки. Від­крив екситон. механізм вбира­н­ня світла і фотоемісії сурмʼяно-цезі­йових фотокатодів; одним із перших ви­вчав ефект памʼяті у напів­провід­никах. Дослідж. Б. ві­діграли значну роль у становлен­ні фото­електрон. спектро­скопії як методу ви­вче­н­ня по­глина­н­ня світла, збудже­н­ня електронів, їхнього руху у твердому тілі. Створив новий тип електрон­но-емісій. індикаторів світла — германі­йових і кремні­йових автофотокатодів. Виявив холодну електрон­ну емісію з диспергов. метал. плівок унаслідок проходже­н­ня крізь них струму.