Бориславське родовище озокериту

БОРИСЛА́ВСЬКЕ РОДО́ВИЩЕ ОЗОКЕРИ́ТУ — одне з найбільших у світі родовищ високо­якісного озокериту. Родовище від­крите 1854, роз­робляється від 1860. Поклади озокериту жовто-, зелено-, темно-коричневого, чорного кольорів повʼязані з породами міоценового віку, являють собою сітку жил, що взаємно пере­тинаються; залягають на пл. 0,7 км² і глибині бл. 700 м. Товщина жил від 1–2 см до 3 м, жилкуватих роз­дувів гірської маси — до 30 м. Озокерит має високі термо­стійкість (± 60 °С) зі збереже­н­ням пластичності, ді­електричні властивості, теплоємність та інертність щодо кислот, лугів, їдких газів та ін. агресив. середовищ, а також високі антисепт. властивості. Вміст найбільш поширеного рудного озокериту в породі 0,1–0,35 %. Озокеритову руду видобувають у шахтах глибиною бл. 250 м. Жильний озокерит майже вичерпаний. Щоріч. видобуток бл. 800 т. Озокерит (вуглецю — 84,94 %; водню — 14,87 %; щільність 924–926 кг/м³) вилучають з руди за допомогою бензину, виварюва­н­ня у воді тощо. Т-ра плавле­н­ня 64– 71 °С, що від­повід­ає 1-му і 2-му сортам. 1858 борислав. озокерит викори­стано для ізоляції першого транс­атлант. телегр. кабеля між США та Європою.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю