Боровець-Демчишин Олександра Романівна

Визначення і загальна характеристика

БОРОВЕ́ЦЬ-ДЕМЧИ́ШИН Олександра Романівна (сценіч. — Леся Боровець; 30. 03. 1949, Львів — 29. 01. 2019, там само) — естрадна співачка (мецо-сопрано). Дружина Р. Демчишина. Заслужений артист України (1996). Закін. Львів. консерваторію (1972; кл. фортепіано Л. Крих, вокалу навч. у М. Байко і Т. Карпатської). Працювала концертмейстером у хореогр. школі (1972–73); концертмейстером-педагогом Дрогоб. (1974–76) та Івано-Фр. (1976–78) муз. училищ; 1978–79 — методист фортепіан. відділ. Львів. упр. культури, 1980–2001 — викладач серед. спец. муз. школи-інтернату ім. С. Крушельницької (Львів). Солістка Львів. радіо і телебачення (1967–73), ансамблів «Ватра» Львів. філармонії (1973–74) та «Львівське ретро» (1989–93), колективу «Галицька ревія» (1993). Перша виконавиця творів Б. Янівського на слова Б. Стельмаха. У репертуарі співачки твори укр. та зарубіж. композиторів, українські народні пісні. Разом з ансамблем гастролювала в Україні, Росії (1973–74, 1980), Польщі (1990, 1993), Канаді (1991) та США (1991, 2001–03). Записала платівки «Ватра», «Пісні Богдана Янівського» (1973–75); касети «Львівське ретро» (1990), «Галицька ревія» (1993). Озвучила муз. телефільми «Залицяльники» (1969–70, реж. О. Гиринович), «Співає Леся Боровець» (1987, муз. ред. Л. Козак), «Львівське ретро» (1990), «Галицька ревія» (1993, реж. обох — Г. Ярема).

Завантажити статтю