Боровиковський Олександр Львович

Визначення і загальна характеристика

БОРОВИКО́ВСЬКИЙ Олександр Львович (псевд.: А. Фет, М. Валентин; 14(26). 11. 1844, Полтава — 20. 11(03. 12). 1905, С.-Петербург) — правознавець, літератор. Син поета й етнографа Л. Боровиковського. Закін. Харків. університет (1866), залиш. на каф. історії рос. права. 1867 — пом. секр. Харків. окруж. суду. Вів адвокат. діяльність. 1870 признач. товаришем прокурора Симбір. окруж. суду, потім перебував на цій посаді в Самарі, а від 1871 — у С.-Петербурзі. Від 1874 — у відставці, був присяж. повіреним, захищав підсудних революціонерів-народників на процесах «50-ти» та «193-х». 1878 обраний почес. мировим суддею Верхньодніпров. повіту Катеринослав. губернії. Служив в Одес. суд. палаті 1883–94, одночасно від 1887 — приват-доцент кафедри цивіл. права Новорос. університету. Від 1894 знову в С.-Петербурзі: пом. статс-секр. Держ. ради, обер-прокурор цивіл. касац. департаменту Сенату (від 1895), сенатор (від 1898). Наукові дослідження знач. мірою провадив на укр. матеріалі, зокрема «Об особенностях гражданского права Полтавской и Черниговской губерний» («Журн. Мин-ва юстиции», 1867, т. 32), «О правах женщин по законам Черниговской и Полтавской губерний» («Журн. граждан. и уголов. права», 1882, кн. 7). Ще студентом 1864 на канікулах у Полтаві здійснив фольклористичну розвідку «Женская доля по малороссийским песням: Очерк из малорос. поэзии» («Чтения в Император. Об-ве истории и древностей российских при Моск. університете», 1867, кн. 4; окремі вид. — Москва, 1868; С.-Петербург, 1879). Як поет дебютував віршем «Из украинских мотивов» («Жен. вестник», 1867, № 7). Співпрацював із г. «С.-Петербургские ведомости», «Новое время», ж. «Отечественные записки», «Русская речь», «Русская мысль», правничими часописами, нелегал. пресою. Знач. розголосу набув його поет. цикл, присвяч. соціалістці-пропагандистці В. Фігнер і вперше надрук. М. Драгомановим у додатку до брошури «Детоубийство, совершаемое русским правительством» (Женева, 1877). Вірші Б. переклали українською М. Старицький («До судді», 1878), Б. Грінченко («Перший коваль», 1890), П. Грабовський («Христос воскрес!», 1895; «Вилізай, поки мога ще, з твані», 1895 і в новій ред. — 1896). Автор 3-томника «етюдів» із юрид. практики «Отчет судьи» (1891– 94), низки неодноразово перевиданих посібників-довідників: «Законы гражданские (Свод законов, т. 10, ч. 1) с объяснениями по решениям Гражданского Кассационного Департамента Правительствующего Сената» (С.-Петербург, 1882; за життя Б. вид. іще 10 разів), «Устав гражданского судопроизводства с объяснениями по решениям Гражданского Кассационного Департамента Правительствующего Сената» (С.-Петербург, 1883) тощо. Добірку худож. творів Б. уміщено в зб. «Поэты-демократы 1870–80-х годов» (Ленинград, 1968).

Завантажити статтю