Боровський-Бродський Давид Львович
Визначення і загальна характеристика
БОРО́ВСЬКИЙ-БРО́ДСЬКИЙ Давид Львович (02. 07. 1934, Одеса — 06. 04. 2006, Боґота) — художник театру. Народний художник Росії (1994). Премія «Тріумф». Сценогр. діяльність розпочав у Київ. академ. театрі рос. драми ім. Лесі Українки, вивчав укр. сценіч. авангард, зокрема театр Леся Курбаса, сценографію В. Меллера і А. Петрицького. Знаковими стали зустрічі з березільцями Б. Балабаном і В. Скляренком, постановки яких він оформив, відповідно — «Веселка» М. Зарудного у Київ. академ. драм. театрі ім. І. Франка (1958) та «Дон Паскуале» Г. Доніцетті в Київ. опері (1962). Б. захоплювався укр. сценографією М. Уманського й пропагував його спадщину. 1963 декорував виставу «На дні» М. Горького в Київ. театрі рос. драми ім. Лесі Українки (реж. Л. Варпаховський). Найвидатніші досягнення Б. — у співпраці з реж. Ю. Любимовим — у Моск. театрі на Таганці (гол. художник 1970–84, 1988–99) та на провідних опер. сценах світу («Ла Скала» у Мілані, Будапешт. опері, «Ґранд-Опера» в Парижі). Працював також із рос. режисерами А. Ефросом («Казки старого Арбату» О. Арбузова, «Дон Жуан» Ж.-Б. Мольєра), О. Єфремовим («Іванов» А. Чехова, «Качине полювання» О. Вампілова), Л. Додіним («Електра» Р. Штраусса і «Мазепа» П. Чайковського в Мілані, «Пікова дама» П. Чайковського в Амстердамі), О. Тітелем («Гравець» С. Прокофʼєва у Великому театрі) та ін. У своїй творчості Б. сповідував принципи т. зв. дійової сценографії, метафор. образ, задуманий ним, часто визначав сенс вистави. Б. пропонував несподіване просторове вирішення, яке забезпечувало оптим. постановочне тлумачення. Серед оформл. вистав: у Київ. академ. театрі рос. драми ім. Лесі Українки — «Брехня на довгих ногах» Е. де Філіппо, «Діти сонця» М. Горького (обидві — 1956), «Двадцять років тому» М. Свєтлова (1957), «Товариші-романтики» М. Соболя (1958), «Соло на флейті» І. Микитенка, «Комедія помилок» В. Шекспіра (обидві — 1959), «Іркутська історія» О. Арбузова (1960), «Четвертий» К. Симонова (1961), «Ліс» (1962) та «Безприданниця» (1973) О. Островського, «Київський зошит» В. Собка (1963), «Платон Кречет» О. Корнійчука, «104 сторінки про кохання» Е. Радзинського (обидві — 1964), «Дачники» М. Горького, «Хто за? Хто проти?» П. Загребельного і М. Рєзниковича (обидві — 1965), «Насмішкувате моє щастя» Л. Малюгіна (1966), «Більшовики» М. Шатрова (1968), «Діти Ванюшина» О. Найдьонова (1970); у Київ. академ. драм. театрі ім. І. Франка — «Кровʼю серця» за О. Бойченком (1957), «Оптимістична трагедія» В. Вишневського (1961), «В степах України» О. Корнійчука (1963); Київ. опері — «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича (1964); Одес. академ. театрі опери та балету — «Травіата» Дж. Верді (1968).
Л. С. Криворучко
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
