Борук Параска Петрівна
.jpg)
БОРУ́К Параска Петрівна (08. 05. 1934, с. Рожнів Косів. пов. Станіслав. воєводства, Польща, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл.) — майстриня художнього ткацтва. Заслужений майстер народної творчості України (2004). Член НСХУ (1986). Навч. в рідному селі у майстрині Г. Галичук. 1953–68 працювала в колгоспі; 1969–89 — на Худож.-вироб. комбінаті в Косові. Від 1984 бере участь у виставках. Персон. — у Києві (1985–86) та Івано-Франківську (1985). У творчості Б.– глибока змістовність, образне осмислення орнаментики, кожна робота є своєрід. поемою в барвах і лініях. Майстриня поєднує традиц. ремізно-човник. техніку з технікою перебір. ткацтва, що дає змогу створювати складні графічно-стрічк. композиції з чітким підкресленням і виокремленням провідного геом. мотиву. Осн., зазвичай укрупнені, мотиви розміщуються краями виробу, а вже їм підпорядковуються дрібноузорні смужки. Ювелірністю позначаються орнаменти традиц. мотивів «клинців», «кривульок», «скосиків», які заповнюють тло верет і рушників. 1998 у с. Рожнів відкрився музей сімʼї Боруків «Гуцульська старовина й сучасність». Серед його експонатів — твори Б., старовинні тарелі, ікони, зібрання раритет. книжк. видань М. Борук, колекція старовин. верстатів і землеоброб. знарядь.
Додаткові відомості
- Основні твори
- верети — «Діброва», «Дзвінка», «Скарби Довбуша», «Покутська запаска»; портьєри — «Карпатські зорі», «Полонина», «Ружкові», «Троїсті музики», «Зелена полонина», «Казка про Чугайстра», «Подяка гуцулки»; доріжки — «Від’їзд гуцула», «Горицвіт», «Гуцульська вишивка»; рушники — «Ружковий», «Гачковий», «Заповіт Тараса», «Карпатські зорі», «Різдвяний», «Бажаю щастя молодим», «Кучерявий», «Старовина», «Гай», «Зірчастий», «Глибока долина», «Незабудка», «Весняний луг», «Зоряна дорога»; макатки — «Кручена», «Гуцульське намисто», «Арканове коло», «Замріяна», «Молодичка», «Фасулькова», «Шахова», «Молодіжна», «Зубчаста» та ін.
Людина 