БОРЩІ́В — місто Тернопільської області, ра­йон­ний центр. Роз­ташоване на річці Нічлава (притока Дністра), за 105 км від обласного центру. Населе­н­ня 11 382 особи (2001, складає 100,7 % до 1989). Залізнична станція, авто­станція. Поверх­ня роз­членована. 

Перша писемна згадка про Б. датована 1456 роком. У 16 — на початку 17 столі­т­тя — власність польських магнатів Дудинських. Магдебурзьке право отримав 1629. У 1672–99 — під владою Туреч­чини, від 1699 — Польщі. У 40-х роках 18 ст. населе­н­ня Б. брало участь у русі опришків, 1768 — у Коліївщині. В результаті 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австро-Угорської імперії. Спочатку Борщівський повіт входив до Заліщицького, згодом до Чортківського округів. 1867 Б. знову став центром повіту. Від 1892 в місті почало працювати перше велике під­приємство — тютюновий завод. 1891 засновано товариство «Просвіта», 1908 збудовано Народний дім. Місто неодноразово від­відували М. Грушевський, Лесь Курбас. 

На початку 20 ст. у Б. діяли осередки товариств «Просвіта», «Сокіл», «Січ», «Рідна школа». Від 2 листопада 1918 у Б. — українська влада. У лютому–березні 1919 в Б. виходила газета Державного повітового комісаріату ЗУНР «Борщівський голос» (усього 2 номери). На початку липня 1919 уряд ЗУНР на чолі з Є. Петрушевичем пере­їхав до Б. Від 1920 — під владою Польщі. Від 1939 — у складі УРСР. Від 1940 — ра­йон­ний центр. Борщівщина — один із ра­йонів активних дій ОУН у 40 — на початку 50-х років. 

У місті працюють цукрові, спиртові, тютюнові, кукурудзо-калібрувальні, сироварні заводи, фабрика канцелярських товарів, комбінат побутового обслуговува­н­ня, ра­йон­на сільськогосподарська техніка. У Б. діють 3 середні школи, 2 дитячі садки, Борщівський агротехнічний коледж, СПТУ, ра­йон­на лікарня, бібліотека, Будинок культури, Борщівський крає­знавчий музей, кінотеатр. Серед археологічних і архітектурних памʼяток — поселе­н­ня трипільської культури, городище та могильник часів Київської Русі, костел (18 столі­т­тя), памʼятник бо­йової слави — танк «Т-34».