БОРЯ́Н Ґурґен Михайлович ( 20. 06. 1915, м. Шуша, Нагірний Карабах — 15. 04. 1971, Єреван) — вірменський поет і драматург. Закін. Літ. ін­ститут у Москві. Зб. віршів («Дорога до моря», 1940), («Клятва бійця», 1941), («Вогнен­ним язиком», 1942), («За­грава» 1945), («Єреванські світанки», 1947), («Ви­бране», 1953) та ін. Автор пʼєс («На висотах», 1945), («На мосту», 1961). Усі за­значені твори Б. опубл. у Єревані. Писав також для дітей. Б. належать пере­клади деяких творів П. Тичини («Пісня про Зою Космодемʼянську», «Мій народ»), М. Рильського («По дощі», «Нащадок»), П. Воронька («Пісня ветерана»). Україні присвятив вірші «Три брати», «Україні», «Київ», «Карпатська пісня». Автор статей про Т. Шевченка, Лесю Українку, П. Тичину. Окремі твори Б. пере­клали П. Тичина, М. Рильський. Добірка віршів Б. вміщена в антології «Вірменська радянська поезія» (К., 1980).