Боскіс Рахіль Марківна
БО́СКІС Рахіль Марківна (16(29). 03. 1902, м. Бердичів, нині Житомир. обл. — 15. 02. 1976, Москва) — сурдопедагог. Доктор педагогічних наук (1953), професор (1956), член-кореспондент АПН СРСР (1968). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський медичний інститут (1926). Від 1920 працювала у київ. шк. для глухих; від 1926 — у Психоневрол. інституті (Київ); від 1931 — у Наук.-практ. інституті спец. шкіл і дит. будинків: н. с., зав. метод. кабінету сурдо; від 1944 — у НДІ дефектології СРСР: н. с., 1956–76 — зав. сектору навч. і виховання туговухих дітей. Під час 2-ї світової війни працювала над реабілітацією слуху контужених. Наукові дослідження: теорія розвитку аномал. дітей, корекція і компенсація дефекту слуху. На основі вивчення закономірностей розвитку дітей із вадами слуху Б. створила пед. класифікацію, що дало змогу організувати диференц. навч. абсолютно або частково глухих дітей. Під керівництвом Б. розроблені структура і навч. план школи для дітей із проблемами слуху, визначені зміст, принципи й методи навч. мови.
Додаткові відомості
- Основні праці
- О развитии словесной речи глухонемого ребенка. 1939; Особенности речевого развития при нарушении слухового анализатора у детей. 1953; Глухие и слабослышащие дети. 1963; Учителю о детях с нарушениями слуха. 1975 (усі — Москва).
Рекомендована література
- Р. М. Боскис: [Некролог] // Дефектология. 1976. № 3.
Завантажити статтю
