БРАКОНЬЄ́РСТВО (франц. braconnage, від braconnier — браконьєр) — поруше­н­ня закону про полюва­н­ня: здобува­н­ня або знище­н­ня диких тварин з поруше­н­ням правил полюва­н­ня, риболовлі та інших вимог законодавства про охорону тварин­ного світу, який є матеріальною, науковою та культурною цін­ністю держави і становить державний мисливський фонд. Б. — полюва­н­ня без мислив. квитка і від­повід. до­зволу; полюва­н­ня на тварин, здобувати яких заборонено, а також у недо­зволених місцях чи забороненими знаря­д­дями та способами; поруше­н­ня строків полюва­н­ня; пере­вище­н­ня норм від­лову чи від­стрілу диких тварин, а також здобува­н­ня їх у кількості, вищій від за­значеної в ліцензії; руйнува­н­ня нір, гнізд, забира­н­ня з них малят, пташенят; збір яєць і пуху. Боротьба з Б. потребує спец. під­готовки й кваліфікації, перед­бачає роз­ʼяснювал. роботу, оперативні заходи з виявле­н­ня Б., притягне­н­ня порушників до адм., матеріал., кримінал. від­повід­альності.