Брандес Ґеорґ

БРА́НДЕС Ґеорґ (Brandes Georg; справж. — Моріс Коген; Morris Cohen; 04. 02. 1842, Копенгаґен — 19. 02. 1927, там само) — данський літературо­знавець, публіцист. Закін. Копенгаґен. університет (1864). По­глиблював зна­н­ня під час числен. освіт. і наук. подорожей за кордон. На початку літ. діяльності пере­бував під впливом теорії позитивізму О. Конта, І. Тена та Г. Спенсера, що засвідчують уже перші його праці: збірки есеїв, статей та рецензій «Æstetiska studier» («Дослідже­н­ня з естетики», 1868), «Kritiker og portræter» («Рецензії і порт­рети», 1870) та доктор. дис. «Franske æstetik i vore daga» («Французька естетика в наші дні», 1870). У 1871–72 читав у Копенгаґен. університеті цикл лекцій, що вві­йшли до ви­даної в 6-ти томах праці «Hovedstrømninger i det nittende århundredes litteratur» («Головні течії в літературі 19 столі­т­тя», 1872–90). У них ви­ступив із критикою романтизму та об­стоював реалізм і натуралізм у літ-рі. Пропагував творчість молодих письмен­ників Скандинавії, які зуміли осягнути дух нової доби: данців Є.-П. Якобсена та Г. Драхмана, норвежців Г. Ібсена та Б. Бʼєрнсона, шведів А. Стриндберґа та В. Бенедиктсон. Твори більшості з них ді­стали високу оцінку в книжці Б. «Det moderne gennembruds mænd» («Люди нової хвилі», 1883). Навколо Б. гуртувалися молоді данські письмен­ники, що сповід­ували його ідеї. Їхньою трибуною став ж. «Det 19 århundrede» («19 столі­т­тя»), який Б. видавав разом зі своїм братом, драматургом Е. Брандесом. Радикалізм Б. в естетиці й по­глядах на сусп. про­блеми не зна­йшов від­гуку в наук. колах Данії, йому не вдалося отримати каф. в університеті, й 1877 він ви­їхав до Німеч­чини, де по­зна­йомився з філософією Ф. Ніцше. Під її впливом Б. ві­ді­йшов від концепції позитивізму, в його працях набрали ваги індивідуалізм і субʼєктивізм. Ще в Німеч­чині й одразу після поверне­н­ня до Данії (1883) Б. написав кілька біо­графій — С. Кʼєркеґора (1877), Е. Теґнера (1878), Б. Дізраелі (1878), Ф. Лас­саля (1881), Л. Гольберґа (1884),– де яскраво про­ступили ці нові тенденції. У пізнішій творчості Б. жанр біо­графій, поряд із публіцистикою, став основним. Це біо­графії В. Шек­спіра (т. 1–3, 1895–96), В. Ґете (т. 1–2, 1915), Вольтера (т. 1–2, 1916–17), Юлія Цезаря (т. 1–2, 1918) та Мікеланджело Буонарот­ті (т. 1–2, 1921). Під час наук. подорожей Б. кілька разів від­відав Польщу, один раз побував у Львові. 1888 видав кн. «Indtryk fra Polen» («Враже­н­ня з Польщі»), у 2-й ч. якої роз­глядає творчість «української школи» в польс. літ-рі. 1887 побував також у Рос. імперії. Наслідком тієї подорожі була кн. «Indtryk fra Rusland» («Враже­н­ня з Росії», 1888), де Б. уперше в скандинав. країнах звернувся до життя і творчості Т. Шевченка. Він подав біо­графію поета й про­аналізував його твори: високо оцінив поеми «Гайдамаки», прирівнявши її до поеми А. Міцкевича «Пан Тадеуш», та «Кавказ», філос. і пейзажну лірику, а поему «І мертвим, і живим...» на­звав яскравим взірцем соц. поезії. Оскільки Б. як критик мав заг.-європ. славу, його зверне­н­ня до творчості Т. Шевченка сприяло зро­стан­ню зацікавле­н­ня нею і в ін. країнах.

Тв.: Со­брание сочинений: В 12 т. К., 1902.

Літ.: Франко І. Юрій Брандес // Зі­бра­н­ня творів: В 50 т. Т. 31. К., 1981; Миронов О. Шевченко в Данії // Зб. пр. 26-ї наук. шевченків. конф. К., 1985.

О. Д. Сенюк

Завантажити статтю