Бращайко Михайло Михайлович

Визначення і загальна характеристика

БРАЩА́ЙКО Михайло Михайлович (14. 10. 1883, с. Блажієве Березького комітату, нині с. Балажер Берегів. р-ну Закарп. обл. — 05. 01. 1969, Ужгород) — громадсько-політичний і культурний діяч, адвокат, журналіст. Брат Ю. Бращайка. Доктор права (1910). Навч. в університетах у Клужі (Коложварі) та Відні. Під час студій у Віден. університеті 1908 брав участь у нарадах укр. громад. діячів, послів до ав­стрій. парламенту К. Трильовського, Т. Окуневського, М. Василька та ін. щодо створе­н­ня русин. політ. організації і ви­да­н­ня русин. політ. часопису. 1913 склав адвокат. іспит у Марошвашаргелі (Румунія). 1913–18 проходив військ. службу. Один з організаторів та кер. Центр. руської нар. ради в Угорщині (1918) та Мармароської руської нар. ради в Румунії (1919). Б. — делегат від Хуст. зʼ­їзду до уряду ЗУНР у Станіславі (нині Івано-Франківськ); голова Всезакарп. кон­гресу в Хусті, на якому 21 січня 1919 прийнято ріше­н­ня про воз­зʼ­єд­на­н­ня краю з УНР. За чес. окупації — засн. Руської хлібороб. партії (спільно з братом; згодом обʼ­єдн. з Християн. нар. партією), видавець і відп. ред. її г. «Руська нива» (1920–24, Ужгород). 1923 від­крив в Ужгороді адвокат. контору, 1924 при­знач. чл. екзаменац. комісії для кандидатів у судді та адвокати з Під­карпат. Русі. Активно спів­працював із ред. г. «Русинъ», де друкував дослідж. з чес.-укр. взаємин та про Т. Шевченка. Заст. голови Християн. нар. партії (1923–38). Ред. незалежної су­спільно-політ. г. «Українське слово» (1932–38). У 1938 обраний до Сойму Карпат. України. Був автором Закону (ч. 1) про держ. устрій, назву, мову, прапор, герб і гімн Карпат. України, одноголосно прийнятого першим укр. парламентом у Закарпат­ті 15 березня 1939. За­знав пере­слідувань окупац. влади Угорщини. 1940 ві­ді­йшов від політики, за­ймався адвокат. діяльністю. За рад. влади 1946 — керівник групи у від­ділі уповноваженого нар. ради у справах юстиції. Працював у міському суді Ужгорода. Написав доповідь про стан судочинства в Закарп. Україні. Від 1948 — на пенсії. Опублікував низку праць, серед яких «Чесько-руські взаємини» (1923), «Мадярсько-руський словарь» (1928, спів­авт.), «Тарас Шевченко» («Пчілка»,1931, ч. 7; усі — Ужгород).

Літ.: З нагоди 50-річчя д-ра Бращайка // УС. 1933. № 24; Посисень Г. Високоповажний пане Меценасе… // Карпат. край. 1993. № 9–11; Стерчо П. Карпато-Українська держава: До історії визв. боротьби карпат. українців у 1919–1939 рр. Л., 1994; Сас Ф. Брати Юлій і Михайло Бращайки // Календар «Просвіти» на 1994 рік. Уж., 1994; Магочій П. Р. Формува­н­ня національної самосві­домості: Під­карпатська Русь (1848–1948). Уж., 1994; Габор В. Бращайко Михайло Михайлович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1995. Вип. 2; Белень М. Карпатська Україна у порт­ретах. Уж., 1998; Вегеш М. М., Горват Л. В. Карпатська Україна 1938– 1939 років у порт­ретах. Уж., 2000.

В. В. Ґабор, М. М. Вегеш

Завантажити статтю