БРЕ́КЧІЯ (від італ. breccia, букв. пролом) — гірська порода обмеженого роз­по­всюдже­н­ня, в складі якої пере­важають зцементовані го­строкутні уламки однієї або кількох порід. За походже­н­ням виділяють осадові, тектонічні й вулканоген­ні Б. Генетично подібними до Б. є конгломерати — породи з гальками. Між Б. і конгломератами трапляються проміжні утворе­н­ня. Ви­вче­н­ня петро­граф. складу й походже­н­ня Б. дуже важливі для зʼясува­н­ня фіз.-геогр. умов, рельєфу, обл. зносу уламкового матеріалу, водних басейнів і течій, клімат. умов, тривалості континентальної пере­рви тощо.