БРИК Олександр Борисович (28. 04. 1943, м. Кзил-Кум Пд.-Казах­стан. обл., нині Казах­стан — 17. 04. 2021, Київ) — фізик. Брат В. Брика. Доктор фізико-математичних наук (1989), професор (2004), член-кореспондент НАНУ (2012). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Державна премія України в галузі науки і техніки (2008). Закін. Київ. політех. ін­ститут (1967). Працював в Ін­ституті надтвердих матеріалів АН УРСР (1968–70); у Київ. політех. ін­ституті (1970–73); на заводі порцій. автоматів (1973–74); від 1974 — в Ін­ституті геохімії, мінералогії та рудо­утворе­н­ня НАНУ: інж., м. н. с. (1980–82), ст. н. с. (1983–89), пров. н. с. (1989–90), зав. лаб. електрон. парамагніт. резонансу (1990–96), зав. від­діл. радіац. мінералогії (1996–98), від 1998 — гол. н. с., 2008–21 — завідувач від­ділу фізики мінеральних структур та біо­мінералогії; одночасно 1990–96 — професор кафедри заг. фізики та фізики твердого тіла Київ. політех. ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня у галузях радіо­спектро­скопії мінерал. речовин, радіац. мінералогії та біо­мінералогії; динам. ефектів у по­двій. електрон­но-ядер. резонансі (ПЕЯР), зокрема ПЕЯР на заборон. пере­ходах та ларморовський. Ви­вчив нові магніто­електр. ефекти у кварці та ін. мінералах. Спільно з І. Матяшем, В. Віхніним та С. Іщенком від­крив новий тип звʼязку між магніт. та електр. характеристиками кри­сталів, що ді­став назву релаксац. магніто­електр. ефекту. Від 1986 ви­вчав пита­н­ня наслідків аварії на ЧАЕС. Досліджував властивості біо­мінералів (кістки, емалі зубів) і їхніх синтет. аналогів (імплантантів), які за­стосовуються в ортопедії й травматології. Роз­робив нові під­ходи до ви­вче­н­ня механізмів взаємодії мінерал. та органіч. матерії в біо­мінералах. Екс­периментально довів, що в біол. тканинах існують нанорозмірні локал. ділянки, які мають над­провід­никові властивості за кімнат. температури (біо-сквіди) і є ідеал. системами для зберіга­н­ня та опрацюва­н­ня інформації у тканинах мозку.