Булах Михайло Прокопович

Визначення і загальна характеристика

БУ́ЛАХ Михайло Прокопович (28. 10. 1938, с. Сакалівка Миргород. р-ну Полтав. обл. — 13. 10. 1979, Полтава, похов. у с. Сакалівка) — поет і журналіст. Батьків роз­стріляли нім. окупанти, виховувався в Сакалів. дитбудинку. Деякий час навч. у Полтав. кооп. школі, Полтав. пед. ін­ституті (1963–65). Працював у рай. газетах Семенівки, Нових Санжар, від 1967 — в обл. г. «Комсомолець Полтавщини». Друкуватися почав 1964 у г. «Ленінська зміна» (Харків), пізніше — в журналах «Прапор», «Зміна», «Дні­про», зб. «Голоси молодих» (Х., 1969) та ін. Виявивши себе в творчості як національно сві­дому особистість, потрапив під на­гляд і морал. терор КДБ, втратив журналіст. роботу. Від 1972 працював в обл. Будинку нар. творчості, захопився літ.-крає­знав. роботою. 1970 у Києві ви­йшла єдина зб. віршів «Голубінь», за зміст якої Г. Клочек від­ніс Б. до «припізнілих шістдесятників». Пізніше опублікував нариси «Обеліск солдатської слави в Полтаві» (Х., 1972) та «Диканька. Памʼятник гвардійській “Катюші”» (Х., 1977). Посмертно опубл. листи Б. до письмен­ника Ф. Рогового (ж. «Курʼєр Кривбасу», 1998, № 93/94).

Літ.: Горлач Л. Десять ескізів спільного порт­рета: Критичні замітки (рец. на зб. «Голубінь») // ЛУ. 1970, 11 серп.; Памʼяті товариша // Комсомолець Полтавщини. 1979, 16 жовт.; Клочек Г. Опановуючи час // Курʼєр Кривбасу. 1998. № 93/94.

П. П. Ротач

Завантажити статтю