Буняк Софія Олександрівна

Визначення і загальна характеристика

БУНЯ́К Софія Олександрівна (30. 09. 1930, с. Грибова, нині Лановец. р-ну Терноп. обл. — 01. 12. 2020, Москва) — поетеса, публіцистка, громадсько-політична діячка. Член Моск. укр. товариства «Славутич». 1949 вступила до Львів. пед. ін­ституту. 1950 заарешт. органами Міністерства держ. без­пеки. Засудж. на 10 р. увʼязне­н­ня, термін якого за касац. скаргою було скорочено вдвічі. Покара­н­ня від­бувала у Новосибір. обл. (РФ). 1953 повернулася у м. Ланівці Терноп. обл. Не маючи змоги продовжити на­вча­н­ня та влаштуватися на роботу, 1954 виїхала до Росії. Закін. мед. училище та пед. ін­ститут у Москві. Працювала медсе­строю, ст. лаборантом у 2-му Моск. мед. ін­ституті, пере­кладачем словʼян. мов у НДІ про­блем ВШ. Реабіліт. 1991. Голова Лановец. рай. спілки політвʼязнів та ре­пресованих (від 1992). Авторка зб. поезій «Чаєчка» (Ланівці, 1995) та «Зірки на долонях» (К., 2001), докум.-літ. роз­повіді «Світло погаслої зірки. Про пов­станського поета Левка» (Ланівці, 1995), худож.-докум. повісті з історії пов­стан. руху на Лановеч­чині у 1940–50-х рр. «Одіс­сея Ольги Горошко» (К., 2000).

Літ.: Юрків С. Оповідь про сві­дому українку // ЛУ. 2000, 14 груд.

Т. І. Беля

Завантажити статтю