Буняк Софія Олександрівна

БУНЯ́К Софія Олександрівна (30. 09. 1930, с. Грибова, нині Лановец. р-ну Терноп. обл. — 01. 12. 2020, Москва) — поетеса, публіцистка, громадсько-політична діячка. Член Моск. укр. товариства «Славутич». 1949 вступила до Львів. пед. інституту. 1950 заарешт. органами Міністерства держ. безпеки. Засудж. на 10 р. ув’язнення, термін якого за касац. скаргою було скорочено вдвічі. Покарання відбувала у Новосибір. обл. (РФ). 1953 повернулася у м. Ланівці Терноп. обл. Не маючи змоги продовжити навчання та влаштуватися на роботу, 1954 виїхала до Росії. Закін. мед. училище та пед. інститут у Москві. Працювала медсестрою, ст. лаборантом у 2-му Моск. мед. інституті, перекладачем слов’ян. мов у НДІ проблем ВШ. Реабіліт. 1991. Голова Лановец. рай. спілки політв’язнів та репресованих (від 1992). Авторка зб. поезій «Чаєчка» (Ланівці, 1995) та «Зірки на долонях» (К., 2001), докум.-літ. розповіді «Світло погаслої зірки. Про повстанського поета Левка» (Ланівці, 1995), худож.-докум. повісті з історії повстан. руху на Лановеччині у 1940–50-х рр. «Одіссея Ольги Горошко» (К., 2000).

Літ.: Юрків С. Оповідь про свідому українку // ЛУ. 2000, 14 груд.

Т. І. Беля