Косинов Олександр Павлович
КО́СИНОВ Олександр Павлович (28. 07. 1936, м. Ворошиловськ, нині Ставрополь, РФ — 23. 02. 2005, Київ) — кінорежисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1976). Член НСКінУ (1966). Закін. Харків. інститут рад. торгівлі (1957), ВДІК (Москва, 1964; майстерня Р. Кармена). Працював 1964–2001 на студії «Укркінохроніка» (Київ). Створив стрічки: «Перший взвод» (1964), «Влас Чубар» (1966, співавтор сценарію), «Мужність» (1967, співавтор сценарію; приз і диплом зонал. огляду, Київ, 1968), «Радянська Україна» (1972, співавтор сценарію; Державна премія України імені Тараса Шевченка, 1973), «Поема про Донецький край» (1974, співавтор сценарію), «Генерал Ватутін» (1975), «Розум, честь і совість епохи» (1977, співавтор сценарію; диплом і 1-й приз 11-го Вкф, Єреван, 1978), «Дорогою батьків» (1978), «Незабутні зустрічі» (1980, автор сценарію), «Мир і творення» (1981, співавтор сценарію), «Девʼять хвилин наодинці з Києвом» (1982), «Мамо, мамо, чому мені так жарко?..» (1984; премії Мкф у м. Тампере, Фінляндія і м. Ляйпциґ, Німеччина), «Птахи летять наді мною» (1985; премія ЮНЕСКО), «Чорнобиль. Хліб на розломі» (1986), «В армію іду служити» (1989; срібна медаль ім. О. Довженка), «Перший малюнок до “Кобзаря”», «Останній день і ніч Шевченка» (обидві — 1992), «Степан Бандера. Дитинство», «Зиновій Красівський. Я перестав бачити кольорові сни…» (обидві — 1995, співреж., співавтор сценарію), «Земля полковника» (1996, співреж., співавтор сценарію). Провід. майстер укр. рад. докум. кінематографа. Створив низку яскравих публіцист. кінострічок, у яких виявив високу профес. майстерність.
Завантажити статтю
Людина 
