Бурачинська-Рудик Лідія-Константина Ерастівна

Визначення і загальна характеристика

БУРАЧИ́НСЬКА-РУ́ДИК Лідія-Кон­стантина Ерастівна (псевд. і крипт.: Л. Б., Л. Бура; 28. 12. 1902, с. Гринява, нині Верховин. р-ну Івано-Фр. обл. — 29. 01. 1999, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — журналістка, громадська діячка. Член НТШ. Вищу торг.-екон. освіту здобула в Бухаресті та Празі (1923–29), де по­зна­йомилася з Є. Маланюком, Н. Лівицькою-Холодною, О. Телігою. Від 1929 — у Львові, працювала в Земел. банку, ред. ж. «Нова хата» (1930–39), друкувалася у двотижневику «Назу­стріч». Публікувала стат­ті з питань професій. і нар. мистецтва, культури в Галичині та світі, жін. руху, літературо­знавства тощо. Редагувала брошуру «Український жіночий Кон­грес» (Станіслав, 1934), у матеріалах якої висвітлено пошире­н­ня жін. руху на укр. землях та в еміграції, від­ображено здобутки жінок на ниві нац.-культур. від­родже­н­ня. Організовувала у Львові щорічні покази нар. одягу (1934–39). У 1941 виїхала до Кракова, згодом — до Ґраца, Ін­нсбрука (Австрія), 1949 оселилася у Філадельфії. Викладала укр. мову в коледжі сестер Василіянок. Працювала у кер-ві СФУЖО: за­ступник голови, голова (1977–82), почес. голова, одна із засн. секції журналісток. 1951–72 — ред. ж. «Наше життя», вела в ньому роз­діл «Вісти СФУЖО». Голова Союзу українок Америки (1971–74). Відп. ред. «Бібліо­графії ви­дань жіночої творчості поза межами України. 1940–1973»; автор роз­відок про ви­знач. жінок: «Непохитна» — про К. Малицьку; «Історія однієї приязні» — про взаємини О. Кобилянської та Н. Кобринської; про художниць М. Дольницьку, Я. Музику, акторок М. Заньковецьку, Л. Кривицьку та О. Голіцинську, письмен­ниць Н. Королеву, К. Гриневичеву, громад. діячку К. Костецьку та ін. Видала кн. «Український народний одяг» (Торонто; Філадельфія, 1992).

Літ.: Чаплинська Л. Лідія Бурачинська — голова «Союзу українок Америки» // Українка в світі. 1971. Ч. 3; Чапленко Н. Лідія Бурачинська — за­ступник голови СФУЖО // Там само. 1973. Ч. 3; Царин­ник Г. Зі шляху життя Лідії Бурачинської // Наше життя. 1992. Ч. 12; Пере­дирій В. Бурачинська-Рудик Лідія // Укр. журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3; Кравчук А. Лідія Бурачинська: Некролог // Наше життя. 1999. № 3; Стельмащук Г. Популяризаторка народної культури: Штрихи до порт­рета Лідії Бурачинської // НТЕ. 2003. № 3.

П. І. Арсенич

Завантажити статтю