Бурґгардт Освальд Федорович
БУ́РҐГАРДТ Освальд Федорович (псевд. і крипт.: Клен Юрій, Явір Гордій, О. Б.; 04. 10. 1891, с. Сербинівка, нині Жмерин. р-ну Вінн. обл. — 30. 10. 1947, м. Авґсбурґ, Німеччина) — поет, літературознавець і перекладач. Батько В. Бурґгардта. Член літ. групи «Неокласики». Доктор філол. н. Закін. 1-у (Олександрівську) гімназію та Університет св. Володимира у Києві (1920), де вивчав роман., герман. і слов’ян. філологію. Був заарешт. через «буржуазне походження». Звільн. завдяки клопотанню В. Короленка. Викладав у Баришів. соц.-екон. технікумі та труд. школі (1920–23); від 1923 — у Києві: у залізнич. технікумі, кооп. школі, Голосіїв. кооп. інституті, ІНО, Інституті лінгвіст. освіти. Брав участь у духов. відродженні 20-х рр. Дебютував 1924 віршем «На переломі». У сонеті «Сковорода» (1928) висловив своє сприйняття духов. світу укр. філософа. У його перекл. вийшла 1925 антологія нім. поезії «Залізні сонети» (К., 1926). У 1927–32 були видані в укр. перекл. за його ред. і передмовою твори Дж. Лондона. У складі делегації письменників виїхав 1931 до Німеччини, де й залишився через арешти М. Зерова, М. Драй-Хмари, П. Филиповича та ін. На еміграції викладав у кількох університетах (найдовше у Мюнстері). У Празі, крім Карлового університету, викладав ще в УВУ (нім. і зх.-європ. літ-ри). Написав поему «Прокляті роки» (1937; окреме вид. — Л., 1943) про голод і репресії проти укр. інтелігенції в рад. Україні. Підсумкова зб. його поезії «Каравели» вийшла 1943 в Празі. Як співроб. «Вісника» Д. Донцова мав великий вплив на укр. літературу в Зх. Україні й на еміграції. Історіософічна поет. епопея «Попіл імперій» (1943–47), в якій гостро засудив тоталітарні режими Сталіна й Гітлера, видана по смерті поета 1957. Після 2-ї світової війни виявив себе і як прозаїк (новели «Акація», «Яблука», «Архангел Рафаїл» та ін.). Разом із Л. Мосендзом написав під спільним псевдонімом Порфирій Горотак зб. гротесків і літ. пародій «Дияболічні параболи» (Авґсбурґ, 1947). Тематичне багатство й вимогливість до поет. форми, властиві для неокласиків, підносять його поезію до вершин майстерності. В ідей. плані вся творчість Б. насичена не тільки вселюд. ідеалами добра й краси, але й ідеєю визволення України (поема «Жанна д’Арк», 1936 та ін.). У перекладах Б. вийшли українською мовою «Буря» й «Гамлет» В. Шекспіра, поезії Дж. Байрона, П. Шеллі, П. Верлена, А. Рембо, С. Маллярме, Е. Верхарна, П. Валері, П. Клоделя, Р.-М. Рільке, Г. Ібсена, О. Пушкіна, М. Лермонтова, Ф. Тютчева, О. Блока та ін. поетів. З прози — твори Ч. Діккенса, О. Вайльда, Б. Келлермана й К. Гамсуна. Переклад «Пісні про Нібелунґів» у вирі 2-ї світової війни втрачений. Серед літературознав. праць Б. — «Новые горизонты в сфере исследований поэтического стиля» (1915), розвідка про П. Шеллі (1925), «Леся Українка і Гайне» (1927), «Гайне в українських перекладах» (1930). За ред. Б. вийшла зб. «Експресіонізм та експресіоністи» (К., 1928). На Заході Б. видав кілька праць про укр. і рос. літ-ри в діаспорі. Автор «Спогадів про неокласиків» (1947). У 1947 редагував журнал укр. письменників у діаспорі «Літаври».
Додаткові відомості
- Основні твори
- Твори. Т. 1. Нью-Йорк, 1922; Т. 2. Торонто, 1957; Т. 3–4. Торонто, 1960; Вибране. К., 1991; Муза любові й боротьби: Укр. поезія празької школи. К., 1995.
Рекомендована література
- Бойчук Б., Рубчак Б. Юрій Клен // Координати: Укр. поезія на Заході: Антологія. Нью-Йорк, 1959;
- Маланюк Є. Юрій Клен // Книга спостережень. Т. 1. Торонто, 1962;
- Неврлі М. З глибин сузірних, із «п’ятірного грона» // Україна. 1988. № 16;
- Дзюба І. Поезія вигнання // Прапор. 1990. № 1;
- Погребенник Ф. Еміграція і література // СіЧ. 1991. № 10;
- Лавріненко Ю. «У клаптях хмар шукаю просинь... » (Минуло 100 років від дня народження Юрія Клена) // ЛУ. 1991, 10 жовт.;
- Качуровський І. Творчість Ю. Клена на тлі українського парнасизму // Ю. Клен. Твори. Т. 1. Нью-Йорк, 1992;
- Неврлий М. Повернення Юрія Клена // Сучасність. 1993. № 1;
- Ковалів Ю. Юрій Клен (Освальд Бургардт) // Історія укр. літ-ри ХХ ст.: У 2 кн. Кн. 2, ч. 1. К., 1994;
- Лисенко І. Про переклади Юрія Клена // Березіль. 1995. № 7/8.