Бурґгардт Освальд Федорович

БУ́РҐГАРДТ Освальд Федорович (псевд. і крипт.: Клен Юрій, Явір Гордій, О. Б.; 04. 10. 1891, с. Сербинівка, нині Жмерин. р-ну Вінн. обл. — 30. 10. 1947, м. Авґсбурґ, Німеч­чина) — поет, літературо­знавець і пере­кладач. Батько В. Бурґгардта. Член літ. групи «Неокласики». Доктор філол. н. Закін. 1-у (Олександрівську) гімназію та Університет св. Володимира у Києві (1920), де ви­вчав роман., герман. і словʼян. філологію. Був заарешт. через «буржуазне походже­н­ня». Звільн. завдяки клопотан­ню В. Короленка. Викладав у Баришів. соц.-екон. технікумі та труд. школі (1920–23); від 1923 — у Києві: у залізнич. технікумі, кооп. школі, Голосіїв. кооп. ін­ституті, ІНО, Ін­ституті лінгвіст. освіти. Брав участь у духов. від­роджен­ні 20-х рр. Дебютував 1924 віршем «На пере­ломі». У сонеті «Сковорода» (1928) висловив своє сприйня­т­тя духов. світу укр. філософа. У його перекл. ви­йшла 1925 антологія нім. поезії «Залізні сонети» (К., 1926). У 1927–32 були ви­дані в укр. перекл. за його ред. і перед­мовою твори Дж. Лондона. У складі делегації письмен­ників ви­їхав 1931 до Німеч­чини, де й залишився через арешти М. Зерова, М. Драй-Хмари, П. Филиповича та ін. На еміграції викладав у кількох університетах (найдовше у Мюнстері). У Празі, крім Карлового університету, викладав ще в УВУ (нім. і зх.-європ. літ-ри). Написав поему «Прокляті роки» (1937; окреме вид. — Л., 1943) про голод і ре­пресії проти укр. інтелігенції в рад. Україні. Під­сумкова зб. його поезії «Каравели» ви­йшла 1943 в Празі. Як спів­роб. «Вісника» Д. Донцова мав великий вплив на укр. літературу в Зх. Україні й на еміграції. Історіософічна поет. епопея «Попіл імперій» (1943–47), в якій гостро засудив тоталітарні режими Сталіна й Гітлера, ви­дана по смерті поета 1957. Після 2-ї світової війни виявив себе і як прозаїк (новели «Акація», «Яблука», «Архангел Рафаїл» та ін.). Разом із Л. Мосендзом написав під спільним псевдонімом Порфирій Горотак зб. гротесків і літ. пародій «Дияболічні параболи» (Авґсбурґ, 1947). Тематичне багатство й вимогливість до поет. форми, властиві для неокласиків, під­носять його поезію до вершин майстерності. В ідей. плані вся творчість Б. насичена не тільки вселюд. ідеалами добра й краси, але й ідеєю визволе­н­ня України (поема «Жанна дʼАрк», 1936 та ін.). У пере­кладах Б. ви­йшли українською мовою «Буря» й «Гамлет» В. Шек­спіра, поезії Дж. Байрона, П. Шеллі, П. Верлена, А. Рембо, С. Ма­л­лярме, Е. Верхарна, П. Валері, П. Клоделя, Р.-М. Рільке, Г. Ібсена, О. Пушкіна, М. Лермонтова, Ф. Тютчева, О. Блока та ін. поетів. З прози — твори Ч. Дік­кенса, О. Вайльда, Б. Кел­лермана й К. Гамсуна. Пере­клад «Пісні про Нібелунґів» у вирі 2-ї світової війни втрачений. Серед літературо­знав. праць Б. — «Новые горизонты в сфере ис­следований поэтического стиля» (1915), роз­відка про П. Шеллі (1925), «Леся Українка і Гайне» (1927), «Гайне в українських пере­кладах» (1930). За ред. Б. ви­йшла зб. «Екс­пресіонізм та екс­пресіоністи» (К., 1928). На Заході Б. видав кілька праць про укр. і рос. літ-ри в діаспорі. Автор «Спогадів про неокласиків» (1947). У 1947 редагував журнал укр. письмен­ників у діаспорі «Літаври».

Завантажити статтю