Буре вугілля

Визначення і загальна характеристика

БУ́РЕ ВУГІ́­Л­ЛЯ — тверда горюча копалина, пере­хідна форма від торфу до камʼяного вугі­л­ля. Осн. запаси Б. в. України сконцентрованi в Днi­пров. буровугiл. бас. (Днi­пробас), що про­стягається на Прав­обережнiй Українi в межах УЩ — Житомир., Черкас., Київ., Запорiз., Кiровогр. та Днi­проп. обл. Вугiл. пласти приуроченi пере­важно до вiдкладiв бучацької свiти палеогену. Заг. кiлькiсть пластiв — 1–3. Найпотужнішим є нижнiй пласт: середня товщина 4–6 м, але досягає 10–12 й навiть 25 м. Вiн характерний для Коростишiв., Адрушiв., Юрків., Козац., Олександрiв., Микол., Златопольс., Турнян., Аннiв., Миронiв., Бандурiв., Семенiвсько-Олександрiй., Новоолександрiй., Верх­ньоднi­пров., Карнаухiв. та iн. родовищ. Менший за потужнiстю та площею роз­витку є серед. пласт, який досягає пром. параметрiв на Оратів., Балабанiв., Мокрокалигір., Семенiвсько-Олександрiв., Краснопiл., Синельників. та Анно-Трепiв. родовищах. Верх­нiй пласт найменш потужний (0,1–3,0 м), мало поширений i високозольний. Робочої товщини вiн досягає лише на Семенiвсько-Олександрiв., Бандурiв., Морозiв. i Балахiв. родовищах. Зна­йдено більш як 200 родовищ i вугле­проявiв. Вони входять до складу Коростишiв., Ватутiн., Олександрiй., Верх­ньоднi­пров. вугле­пром. р-нів і Криворiз. та Орiхiв. вугленос. р-нів. Остан­нi два, на вiдмiну вiд вугле­пром. р-нiв, менше дослідженi, i з ними повʼязують осн. пер­спективи роз­шире­н­ня вуглевидобутку. Роз­вi­данi всi великі та середнi родовища. Iз заг. кiлькостi баланс. запасiв (2393 млн т) роз­робляється й пiдготовлено до освоє­н­ня 688,3 млн т. Найбагатший за запасами вугi­л­ля — Олександрiй. р-н. Добувають Б. в. від­критим способом. Твердiсть Б. в. 1–2, питома вага 1,4–1,5, вологiсть 43–62 %, зольнiсть 8– 42 %, заг. сiрчанiсть 3,5–4 %, теплота згоря­н­ня 23,9 мДж/кг. В Україні екс­плуатацію Б. в. роз­почато у 1860-х рр. пере­важно для потреб цукр. промисловості (найві­доміше Катеринопіл. родовище на Київщині). Бл. 1900 видобуток було припинено через конкуренцію високо­якіс. донец. камʼяного вугі­л­ля. 1940 видобуток зріс до 400 тис. т, а після 2-ї світової війни — 6 млн т на рік (пере­важно вугле­прояви на Прав­обереж­жі). Видобуток вугi­л­ля в Днi­пробасi знизився вiд 10 млн т на рiк у 70–80-і рр. до 2 млн т у 90-і рр. Б. в. використовується як паливо для ТЕС, як добриво для с.-г. угiдь. З частини пластiв Олександрiй. та Верх­ньоднi­пров. р-нів вилучається гiрничий вiск (монтан-вiск). Родовища Б. в. вiдомi також у палеогенi та неогенi Днi­провсько-Донец. западини — більш як 844,4 млн т, для вiдкритої роз­робки придатнi 571,2 млн т. Вони залягають у Полтав. i Днi­проп. обл. Вугле­прояви Прикарпат. вугленосної площi із заг. запасами 10 млн т виявленi в неогенi у Львiв. та Чернiв. обл. Приднiстров. вугленосна площа лежить у межах Львiв. i Терноп. обл. Заг. запаси Б. в. тут — 5 млн т. Вони повʼязанi також з неогеновими (нижнiй тортон) вiдкладами. Вугле­прояви Закарп. площi (Закарп. обл.) вiдомi в неогенi (понтi) із заг. запасами 38,7 млн т.

Лiт.: Радзивилл А. Я., Гуридов С. А., Самарин М. А. и др. Дне­провский буроугольный бас­сейн. К., 1987; Радзивилл А. Я., Май­данович И. А., Иванова А. В. и др. Угленосные формации и веществен­ный со­став углей Дне­провско-Донецкой впадины. К., 1990.

А. Я. Радзивілл

Завантажити статтю