Буржуазія

БУРЖУАЗІ́Я (франц. bourgeoisie, від пізньолат. burgus — укріплене місто) — панівний клас капіталістичного су­спільства, який володіє основними засобами виробництва, живе за рахунок додаткової вартості, отриманої внаслідок викори­ста­н­ня на­йманої праці. В наук. колах термін «Б.» тісно повʼязаний з марксист. дискурсом, тому багато сучас. укр. дослідників від­дають пере­вагу ін. маркерам — «капіталісти», «під­приємці» тощо. Залежно від роз­мірів під­приємства, кількості робочої сили Б. поділяється на велику, середню і дрібну; від­повід­но до сфери за­стосува­н­ня капіталу — на пром., торг., фінанс. і сільську.

Б. виникла у феодал. су­спільстві зі стану вільних жителів міст, яких у країнах Зх. Європи називали «буржуа». Як клас сформувалася в період руйнува­н­ня феодал. від­носин, первіс. накопиче­н­ня капіталу, коли серед міського насел. виділилося 2 осн. соц. групи: вільні від особистої залежності й засобів виробництва на­ймані робітники і власники засобів виробництва. Значну роль у становлен­ні Б. як окремого класу су­спільства ві­діграли революції 15 — 1-ї пол. 19 ст. у зх.-європ. країнах .

Б. в Україні зʼявилася у 17 ст., коли почали зро­стати міста і виникали перші мануфактури. Внаслідок панува­н­ня феодал.-кріпосниц. системи, яка існувала до серед. 19 ст., формува­н­ня Б. як класу від­бувалося досить повільно. Лише з поч. індустріалізації у 30–50-х pp. 19 ст. цей процес пришвидшився, мануфактурне виробництво по­ступово пере­росло у фабричне, зросла кількість на­йманих робітників. За списками фабрикантів і заводчиків, складеними 1832, в Україні налічувалося 645 осіб, які за­ймалися роз­витком промисловості. Торгівля була осн. джерелом діяльності тогочасної Б. Заг. чисельність купців усіх трьох гільдій разом з іноземцями 1850 в Україні становила понад 35,6 тис. осіб, або 19,7 % від заг. кількості в Рос. імперії. Внаслідок заворушень на зх.-укр. землях в Австро-Угорщині та рос. бурж. реформ 1860–70-х pp. сут­тєво пришвидшилося становле­н­ня капіталізму на укр. землях. У 2-й пол. 19 ст. від­булися кардинал. зруше­н­ня в економіці України, які пере­творили її з від­сталої на аграрно-індустріал. державу з від­носно високим рівнем роз­витку промисловості. Формува­н­ня Б. йшло як з низу, з середовища селян, міщан, козаків та ін. станів, так і з верху — дворян, першогільдійських купців, чиновників та ін., яких економічно під­тримував самодерж. уряд, послаблюючи при цьому конкуренто­спроможність пред­ставників під­приємниц. класу. 80–90-і pp. стали вирішальними для нар. господарства, яке сут­тєво збільшило свій пром. потенціал, а темпи його зро­ста­н­ня випереджали темпи в деяких індустріально роз­винених країнах Заходу. На­прикінці 19 ст. лише гільдій. під­приємці заснували понад 27,8 тис. пром. та торг. закладів, інші — понад 55,9 тис. аналог. закладів та більш як 300 під­приємств акц. форми власності. В Україні 1897 велика Б. налічувала 289,5 тис. осіб (разом з родинами), дрібні заможні господарі — 413,6 тис. та дрібні незаможні виробники — 910 тис. Серед них українці становили понад 32,5 тис. осіб (29,1 %), росіяни — понад 43,1 тис. осіб (38,6 %), євреї — більш як 18,9 тис. осіб (17,6 %), поляки — 10 тис. осіб (9 %). Най­впливовішою і найбагатшою була велика пром. Б., під­приємниц. діяльність якої повʼязувалася з пере­довим у тех. й організац. від­ноше­н­нях госп-вом (провід­ні галузі промисловості: вугіл., металург., маш.-буд.). Вона була здатна при­стосовуватися до мінливих умов світ. ринку, швидко змінювати залежно від цього принципи і форми екон. діяльності. Від 90-х pp. 19 ст. у практику під­приємниц. діяльності уві­йшли по­стійні від­рахува­н­ня на школи, лікарняні установи, благодійні заклади, пенсійні фонди тощо. Серед укр. під­приємців ві­домі благодійниц. діяльністю родини Симиренків, Терещенків та ін. На поч. 20 ст. значне місце у промисловості посіла монополістична Б., зі становле­н­ням якої повʼязане утворе­н­ня низки синдикатів, трестів та картелів у провід. галузях промисловості. Однак найчислен­нішу групу Б. становили с.-г. під­приємці, які загалом мали у своєму роз­поряджен­ні бл. 12 млн га землі. Вони за­ймалися не лише с. госп-вом, а й торгівлею, лихварством, пром. виробництвом. Поряд із впливовою пром. групою Б. виникали великі банк. обʼ­єд­на­н­ня. Внаслідок зли­т­тя банк. капіталу з промисловим формувався фінанс. капітал. Одночасно від­бувалося становле­н­ня системи держ.-монополіст. капіталізму, яке посилилося з поч. 1-ї світової війни.

Б., сформувавшись на­прикінці 19 ст. у значну соц.-екон. силу, створила свої перші пред­ставниц. організації (Всерос. зʼїзд фабрикантів, заводчиків та осіб, зацікавлених вітчизн. пром-стю, 1870; зʼ­їзди гірничо­промисловців Пд. Росії, 1874; Всерос. товариства цукрозаводчиків, 1897 тощо), через які здійснювала тиск на уряд заради забезпече­н­ня своїх під­приємниц. інтересів. Без­посередня ж участь Б. у політ. житті була мізерною. До поч. 20 ст. вона політично залишалася неоформленою. Свої перші політ. партії укр. Б. створила 1897 (Заг.-демократ. партія) та 1904 (Укр. демократ. партія та Укр. радикал. партія). Найбільш повно ідеологію бурж. демократії висловлювала заг.-рос. Кон­ституц.-демократ. партія (кадети), до якої входили і пред­ставники укр. Б. В Україні близькою до неї була Укр. радикал.-демократ. партія (1905– 08), а пізніше — Товариство укр. по­ступовців (1908–17). Частина пром. Б. входила до Партії октябристів («Союз 17 октября»). На від­міну від країн Заходу, де Б. при­йшла до влади, покінчивши з політ. панува­н­ням феодалів, в Україні Б. отримала політ. керівництво державою на короткий час 1917. У сві­домості багатьох українців були по­єд­нані поня­т­тя «нація» і «бурж. лад», що при­звело до становле­н­ня такого істор. феномену, як «нац. Б.». Повністю діяльність Б. було припинено зі встановле­н­ням рад. влади в Україні. Від­сутність в укр. су­спільстві сформованих традицій нац. Б. негативно проявилася після проголоше­н­ня незалежності України 1991. Сусп. транс­формації винесли на поверх­ню громад. життя елементи досить архаїч. походже­н­ня (тіньова економіка тощо), змусили згадати про т. зв. добу первіс. на­громадже­н­ня капіталу. З від­новле­н­ням укр. державності та проголоше­н­ням курсу здійсне­н­ня ринк.-демократ. пере­творень від­бувається нове від­родже­н­ня під­приємниц. класу України.

Завантажити статтю