БУРИ́НСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у центральній частині Сумської області. Утвор. 1923. Площа 1,1 тис. км2. Насел. 36933 особи (2001, складає 83,4 % до 1989), пере­важно українці, проживають також росіяни, білоруси. У складі р-ну — м. Буринь (райцентр) та 62 сільс. насел. пункти. 1924 разом із Путивл. р-ном уві­йшов до складу Рильського пов. Курської губ., 1926 — до складу Конотоп. округу. 1930 Б. р. під­порядковувався центр. органам УСРР, від лютого 1932 — у складі Харків., від жовтня 1932 — Черніг., від 1939 — Сум. обл. Б. р. лежить у межах Полтав. рівнини. Поверх­ня хвиляста, роз­членов. долинами річок, балками та ярами. Найбільша річка — Сейм, серед малих річок — Віж, Куриця, Соловʼянка, Терн, Чаша. Майже всі вони мають штучні запруди. Ґрунти — глибокі середньогумусні чорноземи. Невеликі поклади торфу, глини й піску. Тер. Б. р. почала заселятися дуже давно, про що свідчить одне з найбільших поселень черняхів. культури (4–5 ст.) і могильник більше як із 1500 похова­н­нями, виявленими під час роз­копок 1968– 72. На­прикінці 15 — поч. 16 ст. роз­виваються бондарство, гончарство, теслярство, ткацтво, ковал. справа. Цими землями проходили великі торг. шляхи. 1606–07 багато буринчан пішли в загони І. Болотникова. Поповнилися вихідцями з Буринщини й загони Б. Хмельницького. У цей час виникли слободи, села Олександрівка, Біжівка, Вознесенка, Михайлівка, Миколаївка, Слобода, Чернеча Слобода та ін. Знуща­н­ня поміщиків Караксіних, Чалищевих, Головіних, Черепових при­звело 1849 до селян. пов­ста­н­ня, яке було придушене. На­прикінці 19 ст. у Б. р. побудовано залізницю і станцію Путивль, а також споруджено 2 цукр. заводи. 1932–33 р-н вражений голодомором. Під час 2-ї світової війни у діючій армії було 14 тис. жителів Б. р., більше половини яких загинули. Під час окупації на тер. р-ну діяла під­піл. організація на чолі з П. Писаним, який загинув, роз­стріляно й під­пільників на чолі з І. Притико; діяла патріот. група в с. Сніжки, 1942 роз­стріляно її актив. діяча І. Мартиненка. 4000 юнаків і дівчат із сіл р-ну вивезено на примус. роботи до Німеч­чини, 1500 мирних жителів роз­стріляно. Визвол. на поч. вересня 1943. Уже 1946 до ладу стали МТС, електро­станція, маслозавод, цукрозавод. Нині діють під­приємства харчової промисловості, найбільше з яких «Бурин. цукр. завод». Крім того, у р-ні створ. 31 приватне під­приємство торг.-посередниц. спрямува­н­ня. Основа економіки — с. госп-во. Станом на 2002 в р-ні діяло 25 колект. і 102 фермер. під­приємства, спеціалізація яких — вирощува­н­ня цукр. буряків, зерн. культур, мʼясо-молоч. тварин­ництво. У р-ні — 33 заг.-осв. шк., 1 рай. та 4 дільничні лікарні, 34 фельдшер.-акушер. пункти; Будинок культури, 32 б-ки, 31 клуб. заклад, дит. шк. мистецтв, Будинок дит. творчості, 13 стадіонів. У райцентрі — Нар. музей історії, від­діл. 3-х банків. На тер. р-ну діє 7 православ. церков, реліг. громади баптистів, пʼятдесятників, адвентистів сьомого дня. Серед уродженців Буринщини — мистецтво­знавці О. Сидоров та П. Попов (обидва — с. Миколаївка), художник Р. Єфименко (с. Клепали), д-р істор. н. М. Рубач (с. Чернеча Слобода), контр-адмірал Я. Рєзниченко (с. Воскресенка), нач. штабу партизан. зʼ­єд­на­н­ня під командува­н­ням С. Ковпака Г. Базима (с. Дич), Герої Рад. Союзу І. Прасолов (с. Олександрівка), Г. Головенський (с. Успенка), О. Осадчий (с. Воскресенка), А. Геть­ман та Ф. Фак (с. Клепали), П. Романенко (с. Хустянка). У р-ні споруджено 42 памʼятники й меморіали воїнам-визволителям та односельцям, які загинули в 2-й світ. війні. Встановлено 5 імен­них знаків у памʼять буринчан, які полягли в Афгані­стані: Є. Анікієнку, М. Гасевському, І. Голосному, А. Оліхненку, С. Солдатенку. Біля залізнич. колії побл. с. Клепали встановлено памʼятний знак на честь партизанів-ковпаківців.