КО́СИЧ Андрій Іванович (01(13). 10. 1833, м. Чорний Яр Астраханської губернії, Росія — 15. 03. 1917, Пет­­ро­град, нині Санкт-Пе­тербург) — військовик. Походив із дворян Чернігівської губернії. Генерал від інфантерії (1897). Закінчив Павлівський кадетський корпус (1852), Миколаївську академію Ген­штабу (1860). Учасник Кримської війни 1853–56, придуше­н­ня польського пов­ста­н­ня 1863, російсько-турецької війни 1877–78. У 1876–77 — помічник начальника штабу Одеського військового округу; 1881–87 — начальник штабу, 1895–1901 — помічник командувача Київського військового округу; 1887–91 — губернатор Саратовської губернії; 1901–05 — командувач Казанського військового округу (обидва — Росія). 1887–90 — почесний мировий суддя Бердичівського повіту Київської губернії, де мав маєток у с. Царівка (нині не існує). Опублікував «Путевые заметки по Волыни в 1885 году» (К., 1898). Спів­засновник (1900), почесний член (від 1901) Товариства дослідників Волині (Житомир). Ініціював проведе­н­ня 1901 у Бердичеві Всеросійського сільськогосподарського і промислово-ремісничого ви­ставки, до від­кри­т­тя якої видав історико-крає­знавчий нарис «Город Бердичев и Бердичевский уезд» (К., 1901). Член Державної ради Росії (від 1905).