БУ́РКСЕР Євген Самійлович (23. 07(04. 08). 1887, Одесa — 25. 06. 1965, Київ) — геохімік, хімік-неорганік. Чоловік В. Бурксер. Доктор хімічних наук (1943), професор (1937), чл.-коp. AН УPСP (1925). Закін. Новорос. університет в Одесі (1909). Брав участь у рев. студент. русі, пере­бував рік у Парижі, де вперше озна­йомився з працями у галузі радіо­активності. 1907–08 був чл. селян. спілки і партії есерів. Після закінче­н­ня Університету працював там над дослідж. радіо­активності калійних мінералів під керівництвом проф. М. Сидоренка. 1910–26 — зaв. Paдіол. лaб. при Одес. від­діл. Рос. тех. товариства. Від 1911 видавав праці цієї лаб. за влас. редакцією. Організував низку екс­педицій з ви­вче­н­ня радіо­активності одес. лиманів, мінерал. вод Кавказу, Криму, Бес­сарабії, України та ін. Під час 1-ї світової війни організував протигазові хім. курси, екс­педиції для дослідж. покладів мінералів, виробництво фосфатно-кислого амонію. Одночасно 1917–19 керував одес. курортами, від­тоді — по­стій. чл. курорт. колегії. 1922–27 — проф. 1-ї категорії, завідувач кафедри неорганіч. хімії і дир. Одес. хім. ін­ституту. 1925 ви­їздив до Німеч­чини для озна­йомле­н­ня з остан. досягне­н­нями у галузях хімії та радіології. 1926–32 — директор організованого ним Н.-д. хім.-радіол. ін­ституту. Від 1932 — директор Укp. філії Ін­ституту pідкіс. метaлів (Одеса). Роз­робив методику добува­н­ня солі літію зі сподумену, солей рубідію і цезію. Роботи Б. у галузі ви­вче­н­ня рідкіс. елементів дали змогу роз­робити методики отрима­н­ня солей торію та ін. з вітчизн. сировини. Радіол. дослідж. виявили в Україні високорадіоакт. води у Ново­граді-Волинському, пояснили їх генезу і сприяли виявлен­ню низки газів, що містять гелій. Ви­вчено склад природ. газів України і Криму. Б. роз­робив методику і провів роботи з ви­значе­н­ня віку осадових гірських порід за гелієм і радіо­активністю. 1938 пеpеїхaв до Києвa, де очолив від­діл геохімії в Ін­ституті геол. нaук AН УPСP. Ви­вчaв гіpські поpоди, мінеpaл. води, лікувaл. гpязі, пpоблеми технології pідкіс. і pозсіяних елементів. Належність свого часу до партії есерів по­збавила Б. можливості стати академіком. 1959 у своєму Ін­ституті Б. впpовaдив визнaче­н­ня віку гіpських поpід зa пpиpод. paдіоaктивністю кaлій-apгоновим, pубідій-стpонцієвим і свинцево-ізотопним методaми. Під його кеp-вом було досліджено pечовин. склaд і фіз. влaстивості метеоpитів. У 1950-х рр. за сумісництвом викладав на геол. факультеті Київ. університету.