Бурлачук Фока Федорович

Визначення і загальна характеристика

БУРЛАЧУ́К Фока Федорович (09(22). 07. 1914, с. Сніжна, нині Погребищен. р-ну Вінн. обл. — 25. 09. 1997, Київ) — прозаїк, військовик. Батько Леоніда і Віктора Бурлачуків. Член СПУ (1982). Премія ім. В. Короленка (1997). Учасник 2-ї світової війни, бо­йові нагороди. Генерал-майор. Закін. Військ. академію Ген­штабу (1951). Понад 30 р. служив у лавах рад. армії. Друкувався під час війни у фронт. газетах. Писав російською мовою, пере­важно на істор. теми, беручи за основу архівні документи. Зокрема повісті «Черниговского полка поручик» (К., 1979), «Сож­жен­ные мосты» (К., 1981), «Владимир Раевский» (Москва), «Белый лебедь» (К., обидві — 1987) присвяч. темі декабристів.

Тв.: Возвращайтесь, аисты. К., 1978; Нержавеющий клинок. К., 1983; Любви последний свет. К., 1993.

Літ.: Дмитренко О. Я вірю в долю // Політ без приземле­н­ня. К., 1986; Райгородецкий Е. Этот своенравный генерал // Радуга. 1989. № 10; Качкан В. Соната людських доль // Краси невʼянуче пелюстя. К., 1991; Дмитренко О. Чи ж добре бути генералом? // ЛУ. 1994, 4 серп.

А. М. Подолин­ний

Завантажити статтю