Бурячок Андрій Андрійович
БУРЯЧО́К Андрій Андрійович (24. 08. 1925, с. Ощів Грубешів. пов. Люблін. воєводства, нині Польща — 14. 09. 2008, Київ) — мовознавець. Доктор філологічних наук (1983), професор (1990). Державна премія СРСР (1983), премія ім. І. Огієнка (1996). Закін. Львівський університет (1951). Працював викл. Київ. пед. інституту (1954–58), ст. н. с. Інституту мовознавства АН УРСР (1958– 91); від 1991 — провідний науковий співробітник — зав. лексич. картотеки Інституту української мови НАНУ. Один із редакторів 11-том. «Словника української мови» (К., т. 1, 1970; т. 4, 1973; т. 10, 1979), один з упорядників «Довідника з українського правопису» (3-є вид., К., 1984), співавтор і один із редакторів 2-том. «Словника синонімів української мови» (т. 1, К., 1999). Кер. робочої групи підготовки 3-го (1990) і 4-го (1993) видань «Українського правопису». Дослідж. з укр. лексикографії, наук. термінології, правопису, культури мови.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Назви спорідненості й свояцтва в українській мові. 1961; Довідник з української орфографії та пунктуації. 1964 (співавтор); Словник українських рим. 1979 (співавтор); Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов. 1983; Орфографічний словник української мови. 1995; 2000; Російсько-український словник для військовиків. 1995 (співавтор); Правописний словник імен і найпоширеніших прізвищ. 1996; Універсальний російсько-український словник. 2000; Транслітерований українсько-російський словник власних імен і найпоширеніших прізвищ. 2001 (усі — Київ); Орфографічний словник учня: Навч. посіб. Т., 2001.
Завантажити статтю
Людина 
