БУТО́ВИЧ Микола Григорович (псевд. — Бутумбас; 01. 12. 1895, с. Петрівка Гадяц. пов. Полтав. губ. — 21. 12. 1961, м. Гакензак, шт. Нью-Джерсі, США) — графік, живописець. Член Обʼ­єдн. митців-українців Америки (1952). Навч. у Полтав. кадет. корпусі (1906–13). Учасник визв. змагань. Був інтернов. у Польщі. Навч. у Вищій мист.-пром. школі (Прага, 1920), Шарлот­тенбур. мист.-пром. школі (1920–26), Ляйпциз. академії графіч. мистецтв (1923–26), стипендіат Укр. наук. ін­ституту в Берліні (1926–28; кер. В. Залозецький). 1928 за­прош. на викладац. роботу до Києва, однак від­мовився через політ. ситуацію в Рад. Україні. У 20– 30-х рр. жив у Парижі, Празі, Дервенті, Спліті, у 40-х рр. — у Львові (писав епі­грами для галиц. часописів, під­готував їх до друку окремим ви­да­н­ням; «Епі­грами Бутумбаса», К., 1995), оформив обкладинки кн. «Наш Парнас» і «Празькі митці: слова і пелети». Пере­їхав до Австрії (Зальцбурґ), від 1947 — у США (Нью-Джерсі). Працював дизайнером. Активний учасник укр. мист. життя в Європі та США. Ви­ставки у багатьох містах світу (Берлін, 1920, 1928; Львів, 1922, 1923; Реґенсбурґ, 1947; Нью-Йорк, 1955, 1961). Оформив, зокрема, кн. «Рінь» Олега Ольжича, «Волинь» У. Самчука, «Оповіда­н­ня» П. Куліша, «Історія українського війська» (вид. І. Тиктора), «Літопис Червоної калини», ілюстрував «Енеїду» І. Котляревського, твори М. Гоголя, В. Стефаника, нар. казки; оформляв також часописи «Нова хата», «Дні­про», «Життя й зна­н­ня», «Зиз», «Наша культура», «Веселка». Разом із Р. Лісовським, П. Ковжуном під­няв рівень укр. книжк. графіки, ви­ступив продовжувачем Г. Нарбута. У станк. графіці, а також малярстві виявив глибоке ро­зумі­н­ня укр. міфології, фольклору, етно­графії. Має досягне­н­ня у сцено­графії, в оформлен­ні ляльк. ви­став, дит. театру, де викори­став традиції укр. нар. вертепу. Творчість Б. — варіант кон­структивізму, укр. екс­пресіонізму, по­знач. впливами нац. примітивізму і сміх. культури. У ній екс­трапольовано риси нар. мистецтва, давньої укр. гравюри, що при­звело до необарокових новацій, а також певні моменти європ. модернізму, внаслідок чого сформувався оригінал. стиль, що сягає глибин нар. психіки.