Бутунаєв Булат

БУТУНА́ЄВ Булат (Валерій Олексійович; 23. 09. 1929, улус Маралтуйський Гахан, нині Бурятія, РФ — 03. 08. 2007, с. Білицьке Добропіл., нині Покров. р-ну Донец. обл.) — поет, прозаїк. Член НСПУ (1987). Закін. Черемхів. гірн. технікум (1957). У 1958–91 працював на шахтах Донбасу електрослюсарем, механіком, гол. енергетиком шахти, гірн. майстром, 1992–98 — електрослюсарем у Добропіл. упр. комунал. котелень і тепл. мереж. Друкувався від 1980. Автор зб. віршів «Спасибо, отчая земля» (Д., 1982), «Река детства» (Д., 1987), докум.-худож. повісті «Красный батыр Алексей Бутунаев» (Улан-Удэ, 1982), зб. прози «Эхирит-Булагатцы в рассказах и притчах» (Москва, 1987), «Повести Желтой Степи» (Иркутск, 1992), докум. роману «Два голоса» (Улан-Удэ, 1997), кн. «Усмешки лихолетья» (Д., 2002). Творчості Б. притаманне знання нар. улусного життя Бурятії. Характери й побут. картини, змальовані письменником, колоритні й реалістичні. Писав рос. та бурят. мовами.

Завантажити статтю