Буштедт Петро Петрович

БУШТЕ́ДТ Петро Петрович (1902, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 1955) — вчений у галузі електрозварюва­н­ня. Син П. Буштедта. Доктор технічних наук (1936), член-кореспондент АН УРСР (1939). Працював електромонтером і слюсарем у мех. майстернях. Закін. Київ. політех. ін­ститут (1930). Під час навч. працював у Центр. н.-д. секторі Нар. комісаріату шляхів сполуче­н­ня, в Київ. мостовому бюро; електрозварюв. лаб. при ВУАН (від 1934 — Ін­ститут електрозварюва­н­ня АН УРСР): від 1930 — н. с, від 1932 — старший науковий спів­робітник, від 1938 — за­ступник директора; за сумісництвом від 1937 — професор кафедри зварюва­н­ня Київ. індустр. ін­ституту. Працював над створе­н­ням устаткува­н­ня й матеріалів для автомат. зварюва­н­ня, досліджував технологію зварюва­н­ня. 1930–31 роз­робив вібрац. машину для ви­пробовува­н­ня вузлів зварних кон­струкцій; вібро­граф, засн. на електромагніт. принципі. 1932 вина­йшов оригін. кон­струкцію апарата для автоматич. дугового зварюва­н­ня. Від 1933 роз­робляв технологію виготовле­н­ня електродів, прилад для запису процесу плавле­н­ня електрод. дроту. Провадив дослідж. зварювал. дуги. міцності зварних кон­струкцій. Під час нім. окупації ви­їхав за кордон. Працював у фірмах Австрії та Швейцарії.

Пр.: Автоматизація зваре­н­ня. Дугове зваре­н­ня. X., 1932; Праці в галузі електрозварної апаратури. K., 1934; Автомат для дугового зварюва­н­ня. K., 1935; Технологія автоматичного дугового зварюва­н­ня (металічним електродом). K., 1936; Автоматичне зварюва­н­ня стрижневими електродами великого діаметра з якісним покри­т­тям. K., 1938; Автоматическая сварочная головка. K., 1941.

Н. О. Макаренко

Завантажити статтю