Бюджетна система

БЮДЖЕ́ТНА СИСТЕ́МА — сукупність бюджетів різних рівнів у їх взаємодії. Цілісність Б. с. забезпечується детальним збалансува­н­ням доходів та витрат уряду, закріпленим в юрид. нормах. У процесі викона­н­ня Б. с. може частково пере­глядатися. Б. с. залежить від держ. устрою країни (унітарна чи федеративна держава), її екон., політ. та ін. під­систем. Б. с. унітар. держав складається з двох ланок — держ. та місц. бюджетів. Б. с. федератив. держав мають третю ланку - бюджети членів федерації (у США — бюджети штатів, у Німеч­чині — земель, у Швейцарії — кантонів, в колиш. СРСР — республік). Після проголоше­н­ня держ. незалежності України її Б. с. стала змішаною. Уряд АР Крим складає і затверджує свій бюджет через власні виборчі органи, тому Б. с. України частково три­ступенева. Всі інші ланки Б. с. — дво­ступеневі. Загалом з держ. бюджету (бюджет центр. уряду) фінансуються оборона, управлі­н­ня нар. госп-вом, зовн. звʼязки держави, охорона кордонів, пошта, звʼязок, залізниці, грошовий обіг тощо. Зро­стає роль центр. бюджету в роз­витку освіти, охорони довкі­л­ля, соц. забезпече­н­ня, в пере­розподілі нац. доходу тощо. З місц. бюджетів фінансуються роз­виток комунал. господарства, будівництво певних обʼєктів екон. та соц. інфра­структури, роз­виток освіти й охорони здоровʼя (частково), утрима­н­ня поліції та ін. На початкових етапах виникне­н­ня Б. с. характерною була під­порядкованість держ. (центр.) бюджету місцевим. У США до прийня­т­тя кон­ституції 1787 федерал. уряд покривав свої витрати за рахунок від­рахувань окремих штатів. Витрати федерал. бюджету були не­значні. Так, 1848 він становив у США 48 млн дол., а до 1-ї світової війни за обсягом акумульованих коштів пере­важали місцеві бюджети (на частку бюджетів штатів і місцевих органів влади припадало майже 73 %). Після 2-ї світової війни на федерал. бюджет припадало вже до 86 % витрат Б. с. США. В остан­ні десятиріч­чя 20 ст. частка місцевих бюджетів у роз­винутих країнах Заходу та в Японії зро­стала, а центральних дещо знижувалася. Загалом акумульовані державою у бюджетах всіх ланок величезні кошти (у США — до 40 % нац. доходу, в Німеч­чині, Франції та ін. країнах — від 50 до 55 %) — найважливіший узагальнюючий показник роз­витку соц.-екон. функцій держави, одержавле­н­ня власності, регулюва­н­ня макроекон. процесів тощо. У період роз­горта­н­ня НТР держава здійснює також роз­виток науки (насамперед фундаментал. наук. досліджень), наукомістких галузей і вироб-в, проводить активну структурну політику. Джерело держ. (центр.) бюджетів — податки (подохідний податок, податок на прибуток, митні збори, доходи від держ. позик, які випускають центр. уряди), а також доходи від обʼєктів держ. власності. Доходи місц. бюджетів формуються за рахунок окремих податків (здебільшого майнового), податків від муніципал. власності (напр., ренти від будинків), окремих акцизів, від на­да­н­ня комунал. послуг, різних адм. зборів, випуску позик, що роз­міщуються через різні фінансові ін­ститути (банки, страхові компанії та ін.). Доходи бюджетів членів федерації формуються пере­важно за рахунок податків, випуску позик. Витрати центр. бюджетів спрямовуються гол. чином на соц. цілі (виплату пенсій, допомог у разі без­робі­т­тя, роз­виток освіти, охорони здоровʼя), на суто екон. витрати (роз­виток енергетики, комунал. господарства, проведе­н­ня регіонал. політики, охорону довкі­л­ля). На ці дві стат­ті витрат у роз­винутих країнах світу припадає понад 50 % всіх доходів, зокрема майже 80 % — на соц. та 20 % — на екон. цілі. Третя ста­т­тя витрат держ­бюджету — військ. витрати, четверта — сплата від­сотків за держ. борг. На­прикінці 20 ст. військ. витрати дещо скорочувалися, а соц. та екон. — зро­стали. В унітар. державах питома вага витрат центр. бюджетів становить до 75 % усіх витрат, у федеративних — менше: у США — до 60 %, в Німеч­чині — понад 40 %. В унітар. державах Б. с. централізовані урядами. Вони надають від­повід­ні кошти на витрати місцевих органів влади у формі дотацій, цільових субсидій чи позик. Держава, крім того, виділяє цільові кошти місцевим органам влади на будівництво портів, ГЕС, ліквідацію наслідків стихій, аварій та ін. Проект бюджету готує центр. уряд, затверджує законодавча влада. У США формува­н­ня федерал. бюджету починається за 18 місяців до початку фінанс. року, а його проект подається в Кон­грес Президентом за 9 місяців. В Україні бюджети регіонів формуються з різним ступенем централізації. 1996 в заг. сумі доходів бюджету України податок на доходи (прибуток) під­приємств становив бл. 24,7 %, податок на до­дану вартість — до 19,2 %, податки з населе­н­ня — до 7 %, акцизний збір — до 2 %; доходи від зовн.- екон. діяльності — 2,1 %, надходже­н­ня від приватизації майна держ. під­приємств — 0,4 %, внески до фонду ліквідації наслідків Чорнобил. ката­строфи й соц. захисту насел. — до 5,2 %. Видатки 1996 становили майже 45 % ВВП, з яких зокрема на фінансува­н­ня нар. господарства, соц.-культурні заходи, оборону, держ. управлі­н­ня і право­охорон­ну діяльність — до 56 % витрат. У 1998 серед доходів держ. бюджету податок на прибуток становив 19 %, податок на до­дану вартість — 29 %, подохідний податок з громадян — 13 %, акцизний збір — 5 %.