Бялик Михайло Григорович

БЯ́ЛИК Михайло Григорович (13. 03. 1929, Київ — 16. 10. 2022, м. Гамбург, Німеччина) — музикознавець. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1982). Канд. мистецтвознавства (1969). Закін. Київську консерваторію (1951, кл. історії музики Г. Кисельова; 1953, кл. фортепіано Є. Співака). 1951–54 — викладач Дніпроп. муз. училища та лектор Дніпроп. філармонії; від 1968 — викладач, проф. Ленінгр. (нині С.-Петербур.) консерваторії. Від 2000 — секр. СК Росії. Досліджував творчість композиторів-класиків (Д. Шостаковича, С. Прокоф’єва, А. Шнітке, В. Гавриліна, Р. Щедріна, Б. Тищенка та ін.), проблеми муз. спадщини, питання світ. оперного театру та оперної музики, симфонізму, пісенного жанру, міжнац. муз. зв’язків тощо.

Пр.: Георгий Никифорович Носов: Критико-биогр. очерк. Ленинград, 1957; Червинский Н. Балет «Родные поля». Ленинград, 1958; Л. Ревуцький. К., 1973; Ревуцкий Л. Н. Ленинград, 1979; Евгений Мравинский. Москва, 1982; Лев Николаевич Ревуцкий: Статьи, воспоминания. К., 1989; Музичний світ Бориса Лятошинського. К., 1995; Лятошинский, Мравинский и другие // Муз. академия. 1996. № 1.

В. С. Грабовський

Основні праці

Георгий Никифорович Носов: Критико-биогр. очерк. Ленинград, 1957; Червинский Н. Балет «Родные поля». Ленинград, 1958; Л. Ревуцький. К., 1973; Ревуцкий Л. Н. Ленинград, 1979; Евгений Мравинский. Москва, 1982; Лев Николаевич Ревуцкий: Статьи, воспоминания. К., 1989; Музичний світ Бориса Лятошинського. К., 1995; Лятошинский, Мравинский и другие // Муз. академия. 1996. № 1.

завантажити статтю