Бялик Хаїм-Нахман

Визначення і загальна характеристика

БЯ́ЛИК Хаїм-Нахман (06. 01. 1873, х. Град побл. Житомира — 04. 07. 1934, Ві­день, похов. у Палестині) — поет, пере­кладач, публіцист. Писав мовами іврит та ідиш. Закін. хедер у бет-мідраші (в синагозі, де поряд із молитвами ви­вчали Тору). Тут уперше озна­йомився з ви­да­н­нями послідовників євр. просвіти, руху Таскала, згодом продовжив навч. у Воложин. єшиві «Ец Хаїм» (вищій євр. школі під­готовки до зва­н­ня рабина). Захопився філософією Ахад-га-Ама, під впливом якої було написане, а згодом опубл. у С.-Петербурзі 1891 в ж. «המליץ» («Захисник») зверне­н­ня до ідеї заселе­н­ня євреями Святої Землі. Тоді ж у Зб. «הפרדס» («Сад») в Одесі ви­йшла перша поезія Б. «אל הציפור» («До пташки»). Ідея від­родже­н­ня євр. народу на землі Палестини стала осн. темою творчості Б. 1899 опубл. першу добірку поезій Б. мовою ідиш. 1900 на за­проше­н­ня євр. літераторів оселився в Одесі, разом із письмен­ником Бен-Ціоном і видавцем І. Равницьким заснував видавництво «Морія» (друкувалися, зокрема, збірки євр. фольклору). 1904 на основі вражень від погрому в Кишиневі Б. написав поему «בעיר ההריגה» («У місті різанини»), яка в пере­кладі В. Жаботинського зробила його широко ві­домим у неєвр. колах. 1905 Б. написав поему «Сувій про полумʼя», яку вважав вершиною своєї творчості, а В. Жаботинський характеризував як поему про довічну неповноту й приреченість нац. буття євр. народу у ви­гнан­ні. 1907, 1913, 1931 брав участь у сіоніст. кон­гресах. Б. пере­клав мовою іврит «Дон Кіхота» М. Сервантеса та «Вільгельма Телля» Ф. Шіл­лера. 1921 ви­їхав до Берліна, а 1924 — Тель-Авіва, де збудував влас. будинок, що нині є музеєм поета. Разом із В. Жаботинським одним із перших закликав євреїв ви­їздити з Європи, перед­бачаючи події, які стали реальністю в роки 2-ї світової війни. 2002 в Одесі, на будинку, де жив і працював Б., встановлено памʼятну дошку. Тв.: 1915 .ליעדער: אריגינאלע און איבערגעזעצטע (Вірші: Оригінальні й пере­кладні. 1915); 1917 .חזון משה (Виді­н­ня Мойсея. 1917); 1918.מארינקא (Маринка. 1918); 1918.שירים (Пісні. 1918; усі — Одеса); Стихи и поэмы. Иерусалим, 1994.

Пр.: 1919 .מדרשים קטנים. כרך רשאון (Маленькі тлумаче­н­ня. Т. 1. 1919; спів­авт.); מנדלי מוכר ספורים (שלום יעקב בן שלמה-חיים .1919 .קובץ מאמרים על תולדותיו וערכו האישי והספרותי אבראמוביץ): (Менделе Мойхер Сфорім: Зб. ст. про життя і літ. значе­н­ня (Шолом Яков Бен Шломо-Хаїм Абрамович). 1919; спів­авт.; обидві — Одеса).

Літ.: Клаузнер И. Л. Х.-Н. Бялик и трагедия галута. О., 1917; Майзель Н. Х.-Н. Бялик. К., 1917; Леа Наор. Поет. Єрусалим, 1993; Ніколаєва О., Шестопалова І., Кондратюк Р., Копельман 3. О Бялике — спустя десятилетия // Хаим-Нахман Бялик. Стихи и поэмы. Иерусалим, 1994; Жаботин- ский В. Слово о Бялике // Пере­воды песен и поэм Хаима Нахмана Бялика. О., 2000.

О. В. Ніколаєва, І. О. Шестопалова, А. Г. Кержнер, М. Д. Фел­лер

Завантажити статтю