Бабаєв Мамарасул

БАБА́ЄВ Мамарасул (Бобоев Мамарасул; 1911, м. Каттакурґан, Узбекистан – 22. 06. 1969, Ташкент) – узбецький письменник. Навч. у Пед. академії в Самарканді (1931–32), Ташкент. пед. інституті (1933–38). До 1941 викладав узб. мову й літературу в школі й пед. училищі. 1931 створив першу драму «Оқ олтин» («Біле золото»); 1938 – першу зб. поезій «Ватан шаънига» («На честь Батьківщини») та істор. поему «Улуғбек» («Улугбек», опубл. у ж. «Гулистон» («Квітучий сад»), 1939). У 1941–46 у складі рад. військ перебував на тер. Ірану. 1946–60 працював у ред. ж. «Шарқ юлдузи» («Зірка Сходу») та г. «Қизил У̌збекистон» («Червоний Узбекистан»), держ. видавництві худож. літ-ри. Серед творів: «Шодиёна» («Славоспів радості», 1948), поема «Боғбон» («Садівник», 1948), «Қуёш йўли» («Шлях сонця», 1951), «Жанубий нуқтада» («На південному клаптику», 1953), «Эрон осмони астида» («Під небом Ірану», 1953), «Севган қўшиқларим» («Мої улюблені пісні», 1956), «Танланган асарлар» («Вибрані твори», 1958), «Янгра, рубоб!» («Брини, рубаб!», 1961), «Она қалби» («Серце матері», 1961), «Шеърлар» («Поезії», 1964). Значна частина літ. доробку Б. – поет. та прозові переклади. У 2-том. виданні творів Т. Шевченка узб. мовою (1959), а також у зб. «Ўйларим сиз, менинг ўйларим...» («Думи мої, думи мої…», 1962) у перекл. Б. вміщено поезії «Доля», «Сестрі», «Якось-то йдучи уночі», «Чи не покинуть нам, небого…». Автор перекладів поеми М. Лермонтова «Демон», «Моабітського зошита» М. Джаліля, зб. «Високі зорі» Р. Гамзатова та «Друзі й вороги» К. Симонова, віршів І. Неходи, А. Кулешова, С. Вургуна, Г. Еміна. Усі твори Б. опубл. у Ташкенті.

В. Г. Гримич

завантажити статтю