Бабаєв Мамарасул

Визначення і загальна характеристика

БАБА́ЄВ Мамарасул (Бобоев Мамарасул; 1911, м. Кат­такурґан, Узбеки­стан — 22. 06. 1969, Ташкент) — узбецький письмен­ник. Навч. у Пед. академії в Самарканді (1931–32), Ташкент. пед. ін­ституті (1933–38). До 1941 викладав узб. мову й літературу в школі й пед. училищі. 1931 створив першу драму «Оқ олтин» («Біле золото»); 1938 — першу зб. поезій «Ватан шаънига» («На честь Батьківщини») та істор. поему «Улуғбек» («Улугбек», опубл. у ж. «Гулистон» («Квітучий сад»), 1939). У 1941–46 у складі рад. військ пере­бував на тер. Ірану. 1946–60 працював у ред. ж. «Шарқ юлдузи» («Зірка Сходу») та г. «Қизил У̌збекистон» («Червоний Узбеки­стан»), держ. видавництві худож. літ-ри. Серед творів: «Шодиёна» («Славо­спів радості», 1948), поема «Боғбон» («Садівник», 1948), «Қуёш йўли» («Шлях сонця», 1951), «Жанубий нуқтада» («На пів­ден­ному клаптику», 1953), «Эрон осмони астида» («Під небом Ірану», 1953), «Севган қўшиқларим» («Мої улюблені пісні», 1956), «Танланган асарлар» («Ви­брані твори», 1958), «Янгра, рубоб!» («Брини, рубаб!», 1961), «Она қалби» («Серце матері», 1961), «Шеърлар» («Поезії», 1964). Значна частина літ. доробку Б. — поет. та прозові пере­клади. У 2-том. ви­дан­ні творів Т. Шевченка узб. мовою (1959), а також у зб. «Ўйларим сиз, менинг ўйларим...» («Думи мої, думи мої…», 1962) у перекл. Б. вміщено поезії «Доля», «Сестрі», «Якось-то йдучи уночі», «Чи не покинуть нам, небого…». Автор пере­кладів поеми М. Лермонтова «Демон», «Моабітського зошита» М. Джаліля, зб. «Високі зорі» Р. Гамзатова та «Друзі й вороги» К. Симонова, віршів І. Неходи, А. Кулешова, С. Вургуна, Г. Еміна. Усі твори Б. опубл. у Ташкенті.

В. Г. Гримич

Завантажити статтю