Бабель Ісак Еммануїлович

Визначення і загальна характеристика

БА́БЕЛЬ Ісак Ем­мануїлович (псевд.: К. Лютов, Баб-Эль; 01(13). 07. 1894, Одеса — 27. 01. 1940, Москва) — письмен­ник, сценарист. Закін. Київ. комерц. ін­ститут (1915). Змінив багато професій і видів діяльності: був солдатом 1-ї світової війни, учасником воєн. дій 1918– 20, працював у Наркомосі, брав участь у продрозкладці, був журналістом тощо. Друкуватися почав від 1916. Популярність Б. принесли оповіда­н­ня про більшов. пере­ворот, події 1918–20, життя євр. люмпенів та гангстер. кланів Одеси (зі­брані у кн. «Конармия», 1926, «Одес­ские рас­сказы», 1931), що були пере­кладені більш як 20-ма мовами світу. Писав також пʼєси: «Закат» (1927), «Мария» (1935, по­ставл. 1988). У травні 1939 письмен­ника заарештували й стратили одразу після вироку, а рукописи конфіскували, 15 р. його твори були закриті для читача. 1954 Б. реабілітовано, деякі твори повернуто в літературу, але після ретел. цензури. 1967–87 у СРСР не було ви­дано жодної його книги. У критиці ж та літературо­знав. працях і далі лунали без­під­ставні звинуваче­н­ня у надмірній «субʼєктивності в зображен­ні громадянської війни», «оспівуван­ні стихійності», схильності автора до «голої дії» тощо. На­справді «жорстока» проза й драматургія Б. вирізняються унікал. лаконічністю, влучною й разючою метафоричністю, пружністю оповіді та динамізмом у роз­гортан­ні сюжету, майстерністю порт­ретува­н­ня. Б. не встиг реалізувати свій худож. потенціал, про що свідчать нещодавно опубл. його щоден­ники 1917–20-х рр., які цікаві для істориків України унікальними матеріалами про події цих років на укр. теренах; фрагменти задуманої ним «великої прози». Один із найвидатніших екс­пресіоністів літ-ри 20 ст. з романтико-поет. баче­н­ням світу, якого не похитнули навіть криваві перипетії війни, більшов. пере­вороту, воєн. дій 1918–20-х рр., Б. став мужнім, суворо правдивим в оцінках та судже­н­нях свідком своєї доби. Творчість Б. органічно повʼязана з Україною, на теренах якої від­бувається дія більшості його творів. Стиль Б. по­значився на творчості деяких укр. письмен­ників (від ран­ніх оповідань Ю. Яновського, в яких від­чутна «присутність Бабеля» (О. Білецький), до прози Ю. Андруховича з її мов. масками та жаргонізмами). На сцені укр. театрів ставилися й ставляться пʼєси Б., а за його сценаріями на Одес. кінофабриці знято фільми «Сіль» (1925), «Беня Крик» (1927) та «Мандрівні зорі» (1927, за однойм. романом Шолом-Алейхема, був заборон. цензурою 1931). Для кінофабрики «Українкіно» (нині Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка) писав кіносценарії «Дума про Опанаса» за однойм. поемою Е. Багрицького (1934) та «Як гартувалася сталь» за романом М. Островського (1938). Доля обох текс­тів неві­дома. Окремі оповіда­н­ня Б. пере­кладено українською мовою. В Україні творчість Б. досліджували Л. Лівшиць, В. Звиняцьковський, Г. Зленко та ін.

Тв.: Сочинения: В 2 т. Москва, 1991; 1992; Из­бран­ное. Москва, 1998.

Літ.: Левин Ф. И. Бабель. Москва, 1972; Воспоминания современ­ников. Москва, 1972; Зленко Г. ...План і текст Бабеля // Україна. 1985. № 32; Кальницький М. Бабель у Києві // ЛУ. 1986, 13 листоп.; Воспоминания о Бабеле. Москва, 1989; Поварцов С. Причина смерти — рас­стрел: Хроника последних дней И. Бабеля. Москва, 1996; Маркиш Ш. Бабель и другие. К., 1996.

В. В. Кравець

Завантажити статтю