Бабій Степан Олександрович
БАБІ́Й Степан Олександрович (28. 03. 1940, с. Голибіси, нині Мирове Шумського р-ну Терноп. обл.) — письменник. Член НСПУ (1981). Закін. Терноп. мед. інститут (1970). Працював лікарем, 1993– 94 — заступник представника Президента, 1995–97 — заступник голови рай. держ. адміністрації з питань соц.-культур. розвитку Здолбунів. р-ну Рівнен. обл. Автор лірич. та публіцист. поезій, проз. творів.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Журавлиний невід. К., 1972; Відкриваю себе. К., 1980; Музика крил. Л., 1986; Пізні яблука. К., 1987; Потривожені птахи. Л., 1990; Із вирію літ. Р., 1992; Хитавиця-Купавиця. Дубно, 1992; Ріка у відблиску очей. Р., 1993; Криниці на пагорбах. Р., 1993; Волинські дзвони. Дубно, 1994; Україна під Сатаною. Р., 1997; Це інший світ. Р., 1998; Такий день. Р., 2001; Вертаючий з небес. Р., 2002; Луни повстанського краю. Р., 2002.
Рекомендована література
- Нижник І. Зустріч з новобранцями // Жовтень. 1973. № 11;
- Гуля С. Душа потребує любові // Дзвін. 1998. № 4;
- Ящук В. На скрижалях совісті // Погорина: Альм. Р., 1998.
Завантажити статтю
Людина 
