Бабота Любиця
БАБО́ТА Любиця (04. 09. 1944, м. Пєщанини, Словаччина) — філолог-україніст, педагог. Дочка М. Баботи, племінниця В. Шандора. Доктор філософії (1981). Закінчила Пряшівський філологічний факультет Кошицького університету (1970). Викладала в українській гімназії у Пряшеві (1970–77), від 1977 працювала на кафедрі української мови та літератури (у науково-дослідному відділі; викладач літератури) філологічного факультету в Пряшеві (від 1997 — Пряшівський університет). 1991–92 — на стажуванні в Канаді, 1993–95 — викладач української мови та літератури в Торонтському університеті. Від 2001 — завідувач кафедри української мови та літератури філологічного факультету Пряшівського університету. Досліджує культуру й літературу Закарпаття 19–20 ст., українсько-чесько-словацькі літературні зв’язки. Укладач збірників до ювілеїв І. Драча, М. Божук. Співавтор підручників української літератури для середніх шкіл. Переклала словацькою мовою твори В. Шевчука: «Teplá jeseň» (1984), В. Коротича «Spomienky, chlieb, láska…» (1986). Від 1995 — секретар Асоціації україністів Словаччини.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Закарпатська газета «Карпати» (1873–1886) // Наук. зб. Музею укр. культури у Свиднику. Т. 15. Пряшів, 1988; 50 років української гімназії: 1936–1986. Пряшів, 1988 (співавтор); Закарпатоукраїнська проза другої половини ХІХ століття. Пряшів, 1994; Ukrajinská neoficiálna // Svetová literatúra po roku 1945. 3. Prešov, 1997; 1999; 2000; Literatúra Rusinov-Ukrajincov na Slovensku // Rukoväť lîteratúry. Prešov, 1998; Slovensko-ukrajinské vzťahy v oblasti jazyka, literatúry, histórie a kultúry. Prešov, 2003 (співавт.); Ruská a ukrajinská emigrácia na východnom Slovensku v rokoch 1919-1945, Prešov, 2006 (співавт.).
Завантажити статтю
