Багатоборство

Визначення і загальна характеристика

БАГАТОБО́РСТВО — спортивні змага­н­ня з кількох видів фізичних вправ чи видів спорту, обовʼязкових для викона­н­ня учасниками змагань. Багатоборство практикується у професійному спорті та серед аматорів фізичної культури. За кількістю фізичних вправ, що за­стосовуються у змага­н­нях з багатоборства, роз­різняють двоборство, триборство, пʼятиборство, десятиборство тощо. Багатоборство поділяють (залежно від змісту) на 2 групи: 

• багатоборства, що складаються з однорідних фізичних вправ, подібних між собою формою викона­н­ня (ковзанярські, гімнастичні, гірськолижні тощо), 
• багатоборства, що складаються з різнохарактерних фізичних вправ чи вправ із різних видів спорту (легко­атлетичні, лижне двоборство, сучасне пʼятиборство тощо). 

Роз­різняють особисте й командне багатоборство, змага­н­ня з яких проводять серед спортс­менів і команд-учасниць (з окремих видів спорту чи вправ та з комплексу, що складається з кількох різних видів спорту або фізичних вправ — рухових дій). Результативність у багатоборстві ви­значають за сумою балів, на­браних спортс­менами, командами-учасницями в кожному виді вправ про­грами змагань, та за сумою часу, витраченого на їх викона­н­ня. Оцінка ви­ступу спортс­менів у всіх видах спортивного багатоборства ви­значається за спеціальними таблицями, затвердженими в конкретних видах спорту. Пере­можцем змагань є спортс­мен, який набрав найбільшу кількість очок (окрім двоборства та триборства гірського). Серед аматорів фізичної культури змага­н­ня з багатоборства проводять в межах регіональних, міських, обласних, національних першостей, у спортивних клубах, колективах фізичної культури, виробничих і сільськогосподарських під­приємств, у про­граму яких входять пере­важно вправи силового та швидкісно-силового характеру (вправи зі штангою, гантелями, гирями; мета­н­ня важких предметів тощо), біг і вправи на спритність, рівновагу. Змага­н­ня зі спортивного багатоборства від­буваються в багатьох країнах світу за про­грамою Олімпійських ігор (національні першості, Кубки й чемпіонати континентів і світу, Всесвітні літні та зимові універсіади, континентальні та регіональні спартакіади тощо) та на Олімпійських іграх, де змагаються як за особисті, так і за командні першості. 

Існує чимало видів спортивного багатоборства.

Двоборство гірське (альпійське) — слалом і швидкісний спуск. Культивується на всіх континентах; змага­н­ня проводяться серед чоловіків, жінок та юніорів протягом 2-х днів у довільній послідовності видів. Результати слалому і швидкісного спуску оцінюють за таблицями, найкращий час при­ймається за 0. Загальну першість в альпійському двоборстві ви­значає найменша сума очок. У про­грамі зимових Олімпійських ігор від 1948 першими чемпіонами стали А. Орейс (Франція) у чоловіків та Т. Байзер (Австрія) у жінок.

Триборство гірське — слалом, слалом-гігант, швидкісний спуск. Змага­н­ня проводяться протягом 3–4-х днів за тими ж правилами, що й гір. двоборство.

Лижні пере­гони — різновид спортивного багатоборства, що перед­бачає комбіновані естафети серед чоловіків (4 × 10 км) і жінок (4 × 5 км). Учасники змагань долають перші 2 етапи класичним стилем, на­ступні — ковзаняр. ходами на лижах. Для лижників-гонщиків влаштовують масові старти на трасах 30 км (чоловіки) та 15 км (жінки), які долають стилями, за­пропонованими організаторами змагань. Від 2002 на між­народних змага­н­нях проводяться комбінов. пере­гони-пере­слідува­н­ня (пурсит): для чоловіків — 10 + 10 км, для жінок — 5 + 5 км. У цьому ж році зʼявився новий вид пере­гонів на лижах — дуатлон: для чоловіків на трасах 10 + 10 км, для жінок — 5 + 10 км.

Двоборство лижне — пере­гони на лижах і стрибки на лижах із трампліна. Змага­н­ня роз­раховані на 2 дні: 1-й день — стрибки з трампліна 90 м, 2-й — пере­гони на лижах 15 км (1924– 52 — стрибки з трампліна 60 м і пере­гони 18 км, 1952–88 — 70 м і 15 км від­повід­но). У про­грамі зимових Олімпійських ігор від 1924; першим чемпіоном став Т. Хауґ (Норвегія). Від 1988 проводиться також і командна першість з лижного двоборства — стрибки з трампліна 90 м і естафета 3 × 10 км, першими чемпіонами стали спортс­мени команди ФРН (Г.-П. Поль, Г. Шварц, Т. Мюл­лер). Змага­н­ня проводяться також і серед юніорів: для юнаків старшого віку стрибки від­буваються з трампліна до 60 м, для юнаків молодшого віку — 50 м і для хлопчиків — 30 м, довжина лижної траси від­повід­но 10, 5 і 3 км.

Чотириборство ковзанярське — швидкісний біг на ковзанах для чоловіків — 500, 1500, 3000, 10 000 м, а також мале багатоборство: 500, 1500, 3000, 5000 м; для жінок — 500, 1000, 1500, 3000 м. Змага­н­ня тривають протягом 2-х днів. Найменша сума очок ви­значає пере­можця.

Триборство легко­атлетичне — біг, штовха­н­ня ядра, стрибки у висоту з роз­бігу. Біг для чоловіків і жінок — на 100 м, для юніорів — на 60 м. Змага­н­ня проводяться протягом одного дня у за­значеній послідовності.

Пʼятиборство легко­атлетичне — серед чоловіків: стрибки у довжину з місця, мета­н­ня диска (грецький стиль), біг на 192 м, мета­н­ня списа, греко-римська боротьба; серед жінок: біг на 80 м з барʼєрами, штовха­н­ня ядра, стрибки у висоту й довжину з роз­бігу, біг на 200 м. Уперше змага­н­ня з пʼятиборства проведено 1906 на Іграх позачергової Олімпіади в Афінах. Серед чоловіків чемпіоном став Я. Мел­ландер (Швеція). Від 1920 на Олімпійських іграх про­грама для чоловіків перед­бачає стрибки у довжину, мета­н­ня списа і диска, біг на 200 та 1500 м; першим чемпіоном став Е. Рейно (Фінляндія). Змага­н­ня серед жінок на Олімпійських іграх проводяться від 1964, першою чемпіонкою стала І. Пресс (СРСР). Змага­н­ня з пʼятиборства серед чоловіків та юнаків проводяться протягом одного дня у такій послідовності: стрибки у довжину з роз­бігу, мета­н­ня списа, біг на 200 м, мета­н­ня диска, біг на 1500 м; серед жінок та дівчат — протягом 2-х днів: 1-й день — біг на 80 м з барʼєрами, штовха­н­ня ядра, стрибки у висоту з роз­бігу, 2-й — стрибки у довжину з роз­бігу, біг на 200 м.

Шестиборство легко­атлетичне — біг на 100 м, стрибки у довжину й висоту з роз­бігу, біг на 800 м, мета­н­ня диска, штовха­н­ня ядра. Змага­н­ня проводяться серед юнаків молодшого віку протягом 2-х днів: 1-й день — біг на 100 м, штовха­н­ня ядра, стрибки у висоту, 2-й — стрибки у довжину, мета­н­ня диска, біг на 800 м.

Семиборство легко­атлетичне — біг на 80 м з барʼєрами, стрибки у висоту, біг на 200 м, стрибки у довжину з роз­бігу, мета­н­ня списа, біг на 800 м. Змага­н­ня проводяться серед жінок, у про­грамі Олімпійських ігор від 1984 першою чемпіонкою стала Г. Нанн (Австралія). В Україні змага­н­ня з семиборства почали проводити від 70-х рр. 20 ст.

Десятиборство легко­атлетичне — біг на 100 ярдів, штовха­н­ня ядра, стрибки у висоту, ходьба на 800 ярдів, мета­н­ня молота, стрибки з жердиною, біг на 120 ярдів з барʼєрами, мета­н­ня ваги 56 фунтів, стрибки у довжину з роз­бігу, біг на 1-у милю. Вперше проведено 1904 на Іграх 3-ї Олімпіади у м. Сент-Луїс (США), першим чемпіоном став Т. Кайлі (Ірландія). У змага­н­нях беруть участь чоловіки та юнаки старшого віку. Сучасне десятиборство охоплює біг на 100, 400, 1500 м, на 110 м з барʼєрами, стрибки у довжину та висоту, стрибки з жердиною, штовха­н­ня ядра, мета­н­ня диска, списа. За цією про­грамою змага­н­ня уперше від­булися 1912 на Іграх 5-ї Олімпіади у Стокгольмі (Швеція), де пере­міг Дж. Торк (США). Змага­н­ня з десятиборства проводяться протягом 2-х днів: 1-й день — біг на 100 м, стрибки у довжину з роз­бігу, штовха­н­ня ядра, стрибки у висоту з роз­бігу, біг на 400 м, 2-й — біг на 110 м з барʼєрами, мета­н­ня диска, стрибки з жердиною, мета­н­ня списа, біг на 1500 м.

Командний біг — вид легко­атлетичного спортивного багатоборства. Уперше проведено на Іграх 2-ї Олімпіади (Париж, 1900); пере­можцем у команд. бігу на 5000 м стала команда Великої Британії.

Культивується спортивне багатоборство у плаван­ні — комплексне плава­н­ня (на ди­станціях 200 і 400 м, від­повід­но по 50 чи 100 м батерфляєм, на спині, брасом і вільним стилем) і комбіновані естафети 4 × 100 м (на спині, брасом, батерфляєм і вільним стилем). Змага­н­ня проводяться для чоловіків і жінок. Комплексне плава­н­ня на ди­станції 400 м у про­грамі Олімпійських ігор від 1964, першими олімп. чемпіонами стали спортс­мени США: у чоловіків Р. Рот, у жінок Д. де Варона. Комбіновані естафети 4 × 100 м уперше проведено для чоловіків на Іграх 17-ї Олімпіади (Рим, 1960), а для жінок — на Іграх 18-ї Олімпіади (Токіо, 1964); першими олімп. чемпіонами були спортс­мени команди США. На 17-й Олімпіаді у складі команди СРСР, яка посіла 5-е м., в естафеті ви­ступав укр. спортс­мен Л. Барблер, а на 18-й Олімпіаді бронз. медаль отримала укр. спортс­менка Т. Девʼятова. На Іграх 19-ї Олімпіади (Мехіко, 1968) бронз. медалі в естафеті також отримали укр. плавці Ю. Громак та В. Немшилов. На Іграх 22-ї (Москва, 1980) та 25-ї (Барселона, 1992) Олімпіад срібні медалі, від­повід­но, отримали С. Красюк та П. Хникін. На Олімпіаді в Барселоні українки О. Кравченко та О. Шубіна здобули бронз. медалі.

Двоборство класичне у важкій атлетиці — ривок і поштовх штанги двома руками. Змага­н­ня на Олімпійських іграх проводяться від 1976 серед чоловіків і від 1998 серед жінок. Особиста першість ро­зігрується від 1998: серед чоловіків у 8-ми вагових категоріях (до 56, 62, 69, 77, 85, 94, 105 і понад 105 кг), серед жінок у 7-ми вагових категоріях (до 48, 53, 58, 63, 69, 75 і понад 75 кг). В Україні змага­н­ня з двоборства проводяться від 60-х рр. 20 ст.

Триборство класичне у важкій атлетиці — вижима­н­ня, ривок, поштовх штанги двома руками. У про­грамі Олімпійських ігор у 1972–76. Оцінка особистої і команд. першості виводиться за кількістю на­браних очок і сумою кіло­грамів, під­нятих учасниками змагань.

Пʼятиборство класичне у важкій атлетиці — вижима­н­ня, ривок, поштовх штанги двома руками та ривок і поштовх однією рукою. В Україні пʼятиборство культивується від 20-х рр. 20 ст. Змага­н­ня проводяться у колективах фізичної культури, спорт­клубах спорт. товариств і ві­домств, на першість міського, обл. і нац. мас­штабів. Здобутки спортс­менів оцінюються, як і в триборстві класичному.

Легко­атлетичний тріатлон — стрибки у довжину з роз­бігу, штовха­н­ня ядра, біг на 100 ярдів. У про­грамі Олімпійських ігор від 1904 першим олімп. чемпіоном став М. Ем­меріч (США). Культивується в країнах Європи, Азії й Америки.

Сучасне триборство — стрільба (з пістолета чи малокаліберної гвинтівки), плава­н­ня (300 м вільним стилем), біг (легко­атлетичний крос по пере­тятій місцевості на ди­станцію 4 км). В Україні цей вид багатоборства культивується від 1955.

Триборство кінне — змага­н­ня з манежної їзди, польові ви­пробува­н­ня і подола­н­ня пере­шкод на коні. Змага­н­ня проходять протягом 3-х днів у вказаній послідовності по одному виду щодня. Проводяться першості Європи, нац. першості та великі між­нар. турніри. У про­грамі Олімпійських ігор від 1912, першими олімп. чемпіонами стали в особи­стій першості — А. Нордландер (Швеція), в команд. заліку — спортс­мени команди Швеції (А. Нордландер, Н. Адлеркройц, Е. Каспарс­сон). У сучасній про­грамі Олімпійських ігор ро­зігруються особисті та командні першості серед чоловіків і жінок. У змага­н­нях з манежної їзди вершникові й коню необхідно виконати різні вправи (елементи), оцінювані су­д­дями за 10-бальною шкалою. Командну першість ви­значають за сумою балів 3-х найкращих учасників команди з чотирьох, особиста — за сумою позитив. балів 3-х змагань. У подолан­ні пере­шкод кожен учасник повинен подолати маршрут, який має 12–15 пере­шкод зав­вишки до 160 см, роз­ташований на конкурному полі. Результат оцінюється у штрафних очках, які нараховують за руйнува­н­ня пере­шкод, непокору коня, паді­н­ня, пере­вище­н­ня часу проходже­н­ня маршруту. Польові ви­пробува­н­ня перед­бачають проходже­н­ня від­різків А і С — дороги й стежки, В — стипль-чезу, Д — кросу. У зимовий період у закритих манежах проводять змага­н­ня з кін­ного двоборства (манежна їзда та подола­н­ня пере­шкод). Умови й оцінки змагань такі ж, як і в триборстві.

Сучасне пʼятиборство — верхова їзда з подола­н­ням штучних пере­шкод, фехтува­н­ня, стрільба з пневматичного пістолета (20 по­стрілів), плава­н­ня (200 м вільним стилем) і легко­атлетичний крос по пере­тятій місцевості на ди­станцію 3 км. У про­грамі Олімпійських ігор від 1912 під на­звою «офіцерське пʼятиборство». Змага­н­ня проводилися протягом 5-ти днів за такою про­грамою: 1-й день — кін­ний крос на ди­станції 2500– 5000 м зі штучними пере­шкодами з роз­рахунку 5–6 пере­шкод на 1 км; 2-й день — фехтува­н­ня на електрошпагах; 3-й день — стрільба з пістолета на від­стані 25 м по обертовій мішені з багатозарядного пістолета й револьвера (4 серії по 5 по­стрілів); 4-й день — плава­н­ня вільним стилем на 200 м; 5-й день — легко­атлетичний крос на 3 км. Першим олімпійським чемпіоном став Ґ. Ліл­лієхо­йок (Швеція). Сучасна олімпійська про­грама дещо змінилася: ди­станція у верховій їзді з подола­н­ням пере­шкод («Конкур») зменшилася до 600 м, спортс­мен повинен ви­ступати на не­зна­йомому коні, якого ви­значають жеребкува­н­ням, прицільну стрільбу виконують із пневматичного пістолета по нерухомій круглій мішені на від­стані 10 м. Змага­н­ня проводять протягом одного дня, послідовність видів довільна, проте мають закінчуватися бігом чи верховою їздою. Найкращі результати й рекорди в сучасному пʼятиборстві не реєструються.

Багатоборство зі стрільби кульової — стрільба з нарізної зброї (гвинтівки чи пістолета) по нерухомих чи рухомих мішенях. Стрільба з малокаліберної гвинтівки (від­стань 50 м) виконується з 3-х положень — «лежачи», «з коліна» та «стоячи»; чоловіки — 120 по­стрілів (3 × 40), жінки — 60 по­стрілів (3 × 20). Стрільба із пневматичної гвинтівки виконується по рухомих мішенях (від­стань 10 м): 30 по­стрілів по цілях, що повільно рухаються (5 сек на по­стріл), та 30 — що швидко рухаються (2,5 сек на по­стріл). Стрільба з малокаліберного пістолета (чоловіки — від­стань 50 м, жінки — 25 м): 30 по­стрілів по нерухомих цілях і 30 — по цілях, що зʼявляються на 3 сек; швидкісна стрільба з пістолета (чоловіки, від­стань 25 м) — 60 по­стрілів серіями по 5 по­стрілів у різних часових режимах (8, 6 або 4 сек). Особиста й командна першості зі стрільби кульової вперше від­булися на Іграх 2-ї Олімпіади (Париж, 1900) серед чоловіків, де пере­можцями стали спортс­мени зі Швейцарії. Жінки вперше взяли участь у змага­н­нях на Іграх 23-ї Олімпіади (Лос-Анджелес, 1984), де пере­могла спортс­менка з Китаю Ву Ксяоксянг.

Одним із видів спортивного багатоборства є також стрільба з лука. Змага­н­ня проводять серед чоловіків та жінок (1904, 1908 і від 1972 — особисті). Від 1988 на Олімпійських іграх ро­зігрують командну першість зі стрільби з лука: після кваліфікаційного кола (144 по­стріли, по 36 на кожній ди­станції: у чоловіків — 90, 70, 50, 30 м, у жінок — 70, 60, 50, 30 м) ви­значають дуельні пари між 32 спортс­менами й 16 командами по 3 особи в кожній. В особистих змага­н­нях випускають 12 стріл на ди­станції 70 м, у командному — 9. За особистими результатами формують дуельні пари: спортс­мени з найбільшою сумою очок потрапляють у пару з учасником із найменшою сумою, 2-й результат — із учасником з перед­остан­нім результатом і т. д. За таким самим принципом формують пари і в командних змага­н­нях. В Україні цей вид спорту культивується від серед. 20 ст.

Серед спортивного багатоборства роз­по­всюджені також змага­н­ня з гімнастичних багатоборств. Пере­можців ви­значають за найбільшою сумою балів, на­браних за викона­н­ня вправ про­грами змагань. Гімнастичне дванадцятиборство — вправи на брусах, кільцях, поперечині, коні, вільні вправи, опор. стрибок, лазі­н­ня по канату, стрибки у довжину та з жердиною, комбіновані стрибки у висоту і довжину, під­ня­т­тя каменя вагою 50 кг. Особиста першість із цього виду багатоборства проводилася на Іграх 2-ї Олімпіади (Париж, 1900), де чемпіоном став Ґ. Сандра (Франція). Командна першість із гімнастичного шестиборства (поперечина, бруси, опор. стрибок, стрибок через коня впоперек, штовха­н­ня ядра, біг на 100 ярдів) від­булася на Іграх 3-ї Олімпіади (Сент-Луїс, 1904), де пере­можцями стали спортс­мени команди з Філадельфії (США). В особи­стій першості з гімнастичного триборства (біг на 100 ярдів, стрибки у довжину, штовха­н­ня ядра) на 3-й Олімпіаді (1904) пере­могу здобув М. Ем­мерич (США). На Іграх позачергової Олімпіади (Афіни, 1906) в особи­стій першості з гімнастичного пʼятиборства (поперечина, бруси, опорний стрибок, кільця, комбінований стрибок через коня уздовж і впоперек) та шестиборства (поперечина, бруси, опор. стрибок, вправи на коні з ручками, кільця, комбінований стрибок через коня) пере­міг П. Пессе (Франція). На Іграх 4-ї Олімпіади (Лондон, 1908) в особи­стій першості з гімнастичного багатоборства (поперечина, бруси, кінь, кільця, лазі­н­ня по канату) пере­міг А. Бралья (Італія). Від 1928 у змага­н­нях з гімнастичного багатоборства на Олімпійських іграх беруть участь жінки (вправи на поперечині, брусах, опор. стрибок, кінь, кільця, а також стрибки у довжину, біг, штовха­н­ня ядра), де у команд. першості першими чемпіонками стали спортс­менки команди Нідерландів. У сучасній про­грамі Олімпійських ігор особиста й командна першості, першості в окремих видах гімнастичного багатоборства серед чоловіків проводяться в шести видах (вільні вправи, кінь, кільця, стрибок, бруси, поперечина), серед жінок — у чотирьох (опор. стрибок, бруси різної висоти, гімнастична колода, вільні вправи). На Іграх 15-ї Олімпіади (Гельсинкі, 1952) в особи­стій першості серед жінок золоту медаль здобула М. Горохівська (Україна), а серед чоловіків — В. Чукарін (Україна), у команд. першості серед жінок пере­могу одержали спортс­менки команди СРСР — М. Горохівська та Н. Бочарова (Україна), Г. Минайчева, Г. Урбанович, П. Данилова, К. Калинчук (усі — Росія), Г. Шамрай (Узбеки­стан), М. Джугелі (Грузія). У 90-х рр. 20 ст. широкого роз­витку набули багатоборні змага­н­ня з художньої гімнастики: особиста першість у багатоборстві (4 вправи з предметами — мʼячем, булавою, скакалкою, стрічкою, обручем) та командна першість у групових вправах (5 спортс­менок команди виконують 2 вправи з предметами). 1984 включено в про­граму Олімпійських ігор особисту першість з художньої гімнастики, першою олімп. чемпіонкою стала Л. Фанґ (Канада). На Олімпійських іграх у Сеулі (1988) укр. гімнастка О. Тимошенко в особи­стій першості з багатоборства виборола бронзову медаль, а 1992 на Іграх 25-ї Олімпіади у Барселоні — золоту медаль. На Іграх 26-ї Олімпіади (Атланта, 1996) значних успіхів в багатоборстві з художньої гімнастики досягли К. Серебрянська (золота медаль) та О. Вітриченко (бронз. медаль). Командну першість з художньої гімнастики вперше проведено 1992 на Іграх 25-ї Олімпіади, де пере­можцями стали спортс­менки команди Іспанії.

С. К. Фомін

Завантажити статтю