Багатосторонній міжнародний договір

Визначення і загальна характеристика

БАГАТОСТОРО́Н­НІЙ МІЖ­НАРО́ДНИЙ ДО́ГОВІР — угода, в якій беруть участь принаймні три держави або інші субʼєкти між­народного права, що ви­ступають як само­стійні сторони договору. Таку угоду укладають пере­важно з метою встановле­н­ня, зміни або припине­н­ня взаємних прав та обовʼязків у політ., екон. або ін. від­носинах сторін. Б. м. д. — одне з осн. джерел між­нар. права. Якщо в Б. м. д. беруть участь усі зацікавлені держави, він називається від­критим. Обмежені Б. м. д. — угоди, в яких участь нових держав залежить від згоди всіх учасників. Ці договори можуть бути регіонал. й нерегіональними. Приклад нерегіонал. обмеженого Б. м. д. — Пн.-атлант. договір 1949, за яким створ. Організацію Пн.-атлант. договору (НАТО), що обʼ­єд­нує країни Європи та Пн. Америки. Регіонал. обмеженим Б. м. д. є Маастрихтський договір 1992, який водночас є Статутом ЄС — між­нар. організації, що налічує 15 членів — Європ. держав (1996). За обмеже­н­ня можливостей участі в угоді такий договір є закритим. Серед Б. м. д. роз­різняють договори з обмеж. кількістю учасників та заг. (універсал.) договори. Б. м. д. ві­ді­грають важливу роль у роз­витку між­нар. спів­робітництва держав, зміцне­н­ня миру та без­пеки, кодифікації між­нар. права, роз­вʼязан­ні глобал. про­блем без­пеки, екології, захисту прав людини, викори­ста­н­ня просторів та ресурсів Світового океану і Космосу. Заг. Б. м. д. з особливим значе­н­ням для людства — між­нар. пакти про права людини. Низка універсал. Б. м. д. кодифікац. характеру містить загальнови­знані норми між­нар. права, зокрема його імперативні норми — Віден. конвенція про право між­нар. договорів 1969, Конвенція ООН по мор. праву 1982. Б. м. д. можна поділити на: 1) універсальні (становлять інтерес для всього між­нар. спів­товариства; їхніми учасниками є майже всі держави); 2) регіональні (стосуються інтересів держав окремого регіону, укладаються з метою створе­н­ня регіонал. між­нар. організацій або регламентації від­носин держав з певних питань в окремих регіонах); 3) договори колектив. само­оборони (укладаються від­повід­но до ст. 51 Статуту ООН); 4) договори, що регламентують від­носини між державами з ін. питань. Б. м. д. можуть укладатися однією, двома або більшою кількістю мов. Б. м. д., як правило, під­лягає затверджен­ню всіма сторонами, що його під­писали. Порядок укладе­н­ня, викона­н­ня та денонсації Б. м. д. регулюється правом між­нар. договорів, яке базується на положе­н­нях Віден. конвенцій про право між­нар. договорів (1969) та про правона­ступність держав щодо договорів 1978 року.

Л. В. Губерський

Завантажити статтю