Базальт

Визначення і загальна характеристика

БАЗА́ЛЬТ (лат. basaltes, basanites, від грец. βάσανος — пробний камінь) — вулканічна порода чорного або темно-сірого кольорів. Б. є ефузив. аналогом габро. До його складу входять вулканічне скло, мікролітова осн. маса, що містить окремі кри­стали або їхні скупче­н­ня (порфірові виділе­н­ня) лабрадору, бітовніту, анортиту, піроксенів та олівіну; акцесорні мінерали — магнетит, ільменіт, апатит та ін. Структура інтерсертал., афірова або гіалопелітова. Крім олівіну та авгіту, часто трапляється базальтична рогова обманка. Великозерниста від­міна — долерит, дрібнозерниста — анамезит, тонкозерниста — власне Б. Палеотип. від­повід­ником Б. є діабаз. Серед. вміст Б. (у від­сотках): SіО₂ — 49,06, ТіО₂ — 1,36, АI₂О₃ — 15,7, Fе₂О₃ — 5,38, FеО — 6,37, МgО — 6,17, СаО — 8,95, Nа₂О — 3,11, Н₂О — 1,62, К₂О — 1,52, МnО — 0,31, Р₂О₅ — 0,45. За хім. складом роз­різняють олівінові ненасичені кремнеземом Б. (SіО₂ бл. 45 %) та без­олівінові або з не­знач. вмістом олівіну слабо пере­сичені кремнезом (SіО₂ бл. 50 %) — толеїтові Б. Фіз. властивості Б. залежать від їхньої пористості. Магмат. роз­плави характеризуються низькою вʼязкістю та під­вищеною текучістю (утворюють потоки, покриви, дайки, пластові тіла). Властива стовпчаста й кульова окремість. Щільність Б. 2520 — 2970 кг/м³, коефіцієнт пористості 0,6–19 %, водопо­глина­н­ня 0,15–10,2 %; опірність стиснен­ню 60–400 МПа, пере­тира­н­ня 1–20 кг/м³, температура плавле­н­ня 1100–1250 °С (інколи до 1450 °С), питома теплоємність 0,84 Дж/кг × К при 0 °С, модуль Юнґа (6,2–11,3) × 1014 МПа, коефіцієнт Пуас­сона 0,2–0,25. Висока міцність і низька температура плавле­н­ня дають можливість використовувати Б. у буд-ві та камʼяному ливарстві як бутовий та облицюв. камінь, в ін. галузях виробництва як кислотно- та лужно­стій. матеріал. В Україні Б. видобувають на Волині й Закарпат­ті, УЩ. Поширений у земній корі океанів і континентів. Утворює трапову формацію, з якою повʼяз. родовища заліза, нікелю, платини, ісланд. шпату, міді.

Літ.: Лучицкий В. И. Петро­графия. Москва; Ленин­град, 1948–49; Заварницкий А. Н. Извержен­ные горные породы. Москва, 1956; Левинсон-Лес­синг Ф. Ю., Струве Э. А. Петро­графический словарь. Москва, 1963.

А. Я. Радзивілл

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю