Базильський Гаврило Макарович

Визначення і загальна характеристика

БАЗИ́ЛЬСЬКИЙ Гаврило Макарович (25. 03. 1880, с. Земзелівка, нині Соколівка Монастирищ. р-ну Черкас. обл. — 17. 03. 1939, м. Каліш, Польща) — військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Чугуїв. піхотне юнкер. училище (1905). Під час 1-ї світової війни - на фронті, пом. командира, командував полком рос. армії. З утворенням ЦР одним із перших на Румун. фронті українізував свою частину, а наприкінці 1917 сформував і очолив укр. дивізію, яку через Румунію привів до Кам’янця-Подільського в підпорядкування УНР. За Гетьманату був командиром 42-го (згодом 32-го) Сум. піхот. полку (Полтава, 1918), на поч. листопада 1918 — командир 2-ї стрілец. дивізії, на боці Директорії воював проти більшов. військ. Узимку 1919 вів оборону від більшов. військ під Полтавою, Кременчуком, Знам’янкою, Бірзулою; витиснутий у Румунію, пробився до Почаєва і знову приєднався до Армії УНР. У квітні 1919 очолив Катеринослав. кіш, у травні — 8-му Запоріз. дивізію, брав участь у визволенні Правобережжя і Києва від більшовиків, відзначився в наступі на Київ. у боях під Проскуровом (нині Хмельницький) і Вінницею, а також на денікін. фронті. Учасник 1-го Зимового походу Армії УНР. Після важкої хвороби та лікування в Польщі від травня 1920 — нач. запас. військ УНР, у жовтні 1920 очолив 1-шу Запоріз. дивізію, в листопаді — Ліву групу Армії УНР, відзначився в наступі на Вапнярку та Жмеринку, коли через Летичів, Літин дійшов зі своєю групою до Вінниці. Наприкінці листопада 1920 інтернов. разом із Запоріз. дивізією в Польщу. Перебував у таборах Пикуличі (1920–21), Вадовиці, Щипйорно біля Каліша (1923–24). Ініціатор низки культ.-осв. починань для старшин і козаків у таборах. Від 1924 — чл. управи Укр. станиці в Каліші, опікувався укр. військ. цвинтарями.

Завантажити статтю