Бейлін Ісак Григорович
БЕ́ЙЛІН Ісак Григорович (27. 04(09. 05). 1883, м. Прилуки, нині Черніг. обл.– 09. 03. 1965, Москва) — біолог. Доктор біол. н. Закін. Казан. університет (1913). Працював на Воронез. губ. станції захисту рослин (1915–21); кер. фітопатол. відділу Воронез. обл. с.-г. дослід. станції (1921–30); у Моск. ботан. саду (1941–45); від 1947 — в Лаб. еволюц. екології АН СРСР. Брав участь в експедиціях у Караґандин. обл., на Кавказ, у Крим, в Україну, на Закарпаття. Працював в Інституті лісу АН СРСР. Один з основоположників вітчизн. епіфітотіології — науки про закони виникнення, поширення й затухання хвороб рослин, їх попередження та засоби боротьби з ними.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Новая форма переноспоровых на цветах Scutellaria gabriculata L. // Защита растений. 1924. № 1; Заразиха и меры борьбы с ней. Воронеж, 1930; Болезни масличных культур // Болезни и вредители масличных культур. Москва, 1939.
Рекомендована література
- Искрин М. Укротитель эпифитотий // С. хоз-во Нечерноземья. 1983. № 11;
- Парнес В. А. Исаак Григорьевич Бейлин. Москва, 1983;
- Попкова К. В. Создатель отечественной эпифитотиологии // Наука и жизнь. 1983. № 10;
- Минкевич И. И. Жизнь, отданная науке // Изв. вузов. Лесн. журн. 1985. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
